Пролог
Про катастрофічну ситуацію з демографією в Україні не говорив лише ледащо. Проте чи є у нас серед суспільства загалом і у влади зокрема розуміння, що перед нами стрімке скорочення населення, яке несе загрози не тільки для держави загалом, а й для територіальних громад і взагалі усім українцям?
На жаль ми звертаємо увагу на демографію лише тоді, коли раптом виявляється, що школа, яка поруч з вами закривається, оскільки не має дітей, а на вулиці в селі, де ми колись виросли не залишилось жодного будинку.
Саме тому, варто усім подумати над майбутнім в умовах стрімкого скорочення населення і спробувати зробити кроки, які б хоча б уповільнили темпи такого скорочення.
Від «бебі-буму[1]» до «чайлд фрі[2]».
По суті тренд на скорочення населення у нас намітився ще десь в 1960тих роках, коли завершився повоєнний період «бебі-буму», хоча реально це стало дуже помітно уже на зламі 80-х років минулого століття. В 50-х, а почасти і в 60х роках минулого століття складно було знайти українську сім`ю, де було б менше 2х дітей, натомість уже у 80х почали переважати сім`ї з однією дитиною. І це не дивно, адже в 1960 році коефіцієнт фертильності на жінку складав 2,24, в 1979 – 2,1, а в 2020 – 1,22[3]. Домогосподарства без дітей складали в 2020 році 53,6%. Реально складається враження, що неформальний рух «чайлд фрі», реалізував в Україні свою ідею – сім`я без дітей. Ситуація дійсно стала загрозливою.
Невже органи влади в Україні не бачили цієї тенденції впродовж останніх 30 років, і лише тепер пробують на щось впливати? Причин тут напевне багато. Є загальносвітові тренди скорочення народжуваності, а є українська проблема – слабкість та швидка змінність владних інституцій, які б могли розробляти адекватну демографічну політику.
Напевне державні органи і пересічні жителі достатньо довго не відчували тренду скорочення населення, навпаки здавалось, що в 80-х та початку 90-х населення зростає і далі. Проте наука стверджує: зростання населення відбувається в умовах, коли кількість дітей на одну жінку є вищим від показника 2,15. При зниженні його до 2,1 починається скорочення приросту. А в Україні цей показник було перейдено ще в 1979 році. Цього не побачили, оскільки певний час при скороченні кількості народжень, зростання чисельності населення відбувалось через зростання тривалості життя. Потім цей резерв вичерпується і темпи скорочення населення будуть постійно наростати, через скорочення кожного наступного покоління, яке входить у період народження дітей.
Що нас чекає з демографією і як на це реагує Уряд?
Прогноз майбутнього у розрізі демографії за умов мирного часу досить добре можна зробити на основі статево-вікової піраміди. Правда зараз щодо України про піраміду можна говорити досить умовно.
Малюнок 1. Статево-вікова піраміда України 1989 та 2022 роки
На малюнку 1 чітко видно, що статево-вікова піраміда уже не є пірамідою, вона розвертається тонким кінцем до низу, що означає прискорене скорочення населення.
У нас нема зараз реальних даних щодо кількості та складу населення України після майже 3х років війни, але можна припустити про його досить різке скорочення та ще більший перекос за статевими та віковими ознаками. Це вплив масового виїзду за кордон жінок з дітьми та збільшення смертей чоловічого населення на фронтах. Відтак перед Україною постає величезний виклик – як зберегти українську націю та державу не тільки через можливу поразку у війні, а через втрату можливостей для самовідновлення із-за скорочення населення.
30 вересня 2024 р. Розпорядженням № 922-р Кабінет Міністрів України затвердив Стратегію демографічного розвитку України на період до 2040 року. Стратегією визначено 6 стратегічних цілей, які загалом виглядають логічними, але не надто переконливими щодо завдань, які мають привести до досягнення цих цілей.
Якщо перевести цілі та завдання Стратегії на просту мову, то можна припустити, що покращення ситуації щодо української демографії визначається такими складовими короткострокового та довгострокового характеру:
- Залучити в Україну зовнішніх мігрантів, які б могли в основному закрити потреби ринку праці у сферах відбудови зруйнованого та будівництва нової інфраструктури, роботи на підприємствах.
- Повернути в Україну максимально-можливу кількість тих, хто виїхали з України через війну та на заробітки.
- Досягнути зростання кількості народжень дітей у сім’ях
- Продовжити активний період життя людини
- Зменшити передчасну смертність
Перші два пункти носять оперативний характер, решта – стратегічний з довготривалими наслідками. Адже саме зростання кількості народжень при скороченні кількості передчасних смертей можуть зупинити вимирання нації і зберегти Україну, як державу української нації.
Звичайно дуже складно покращити демографію, коли не зрозуміло, як і коли завершиться війна. Мало того, складно і знайти найкращі рецепти. Попробуємо коротко зупинитись на деяких з них у розрізі держави та громади, виходячи з певного міжнародного досвіду.
Міжнародний досвід з покращення демографії.
В країнах ЄС ситуація з демографією, особливо в частині народжуваності є також не надто оптимістичною.
Малюнок 2. Коефіцієнт фертильності в країнах ЄС (джерело Євростат)
Як бачимо на малюнку 2, такі країни, як Іспанія, Італія, Мальта, Португалія та й навіть Польща мають коефіцієнт фертильності близький до українського, довоєнного показника. Натомість найкращі показники має Франція, Ірландія, Румунія, Чехія. Саме тому варто вивчити досвід цих країн для можливого його застосування в Україні.
Ми повинні розуміти, що покращення народжуваності дуже інерційний та складний процес. Досвід та результати європейських країн у цій сфері є дуже різним, але найбільш притаманими інструментами впливу тут є такі:
- Виплата на дитину при народженні, виплати впродовж певного часу. Від кількох років до повноліття. Найбільше такого досвіду у Франції та скандинавських країнах. Проте сам такий спосіб стимулювання не є ефективним. Україна це вже проходила в 2005 році, що дало певний ефект, але вже з 2013 року цей ефект відсутній зовсім. Тому напевне ці виплати слід розглядати разом з іншими складовими. Тим паче, що такі виплати стимулюючи діють в першу чергу на маргінальні групи населення, жінок з низькою освітою, що приводить до того, що народжені у таких групах діти також отримають погану освіту і мають проблеми з бідністю далі.
- Економічне стимулювання сімей з дітьми. Як правило це зменшення оподаткування сімей з дітьми. Чим більше в сім’ї дітей, тим більше сума родинних доходів не оподатковується. Такий досвід також є у Франції, в Угорщині.
- Надання сім’ям, які народжують другу чи третю дитину можливість отримати іпотеку з вкрай малими чи взагалі без відсотків.
- Розвиток мережі закладів для догляду за дітьми різного віку: від 2-х місяців.
- Створення умов для включення у догляд за дитиною чоловіка, аби жінка мала менші перерви у зайнятості.
Що робити територіальним громадам?
Звичайно, такі заходи можливі для реалізації передусім на рівні держави, проте територіальні громади тут також можуть достатньо багато. Спробуємо розглянути деякі такі інструменти у певних складових, що впливають на демографічну ситуацію.
Але перша рекомендація для громад: побудуйте власну статево-вікову піраміду для громади і для кожного її поселення. Це дасть вам основну інформацію щодо передбачення вашого майбутнього.
Малюнок 3. Статево-вікова піраміда сільського поселення.
Якщо у вас у багатьох поселеннях статево-вікові піраміди мають форму подібну тій, яка є на малюнку, ваші перспективи не є радісними. Але ця інформація є дуже важливою, аби не робити помилок у плануванні публічних інвестицій у громаді і формуванні мереж з надання послуг, а також впровадженні заходів, спрямованих на різні категорії жителів громади.
Народжуваність
Варіант, що у вашій громаді молода жінка народить одну чи більше дітей суттєво залежить від того, чи є можливість догляду за дитиною, коли вона зайнята на роботі чи по господарству вдома. Хороший дитячий садок з групою для маленьких дітей де за дітьми гарний догляд – це важливо для прийняття рішення для народження дитини. Так само важливо – чи є адекватні послуги педіатра; чи у громаді чисте повітря; чи є можливість десь прогулятись з коляскою. Так само важливим є рівень шкільної освіти: комфорт для дитини у школі та мотивація вчителів та їх рівень кваліфікації аби діти отримали всі необхідні компетенції є аргументом перебування молодої сім`ї у громаді.
Все це якраз належить до повноважень громади і може бути реалізованим. Тут варто зауважити, що навіть у Франції та Швеції, які досягли значних зрушень у покращенні народжуваності, таке покращення відбулось не в усіх громадах/комунах і це якраз показник роботи органів місцевого самоврядування цих громад.
Аби зрозуміти, які найкращі інструменти у громаді будуть прийнятними для жінок/сімей при прийнятті рішення про народження дитини, варто проводити періодичні опитування серед дівчат, молодих пар, сімей відповідного віку. Тепер це робити не складно, для цього електронні способи опитування.
Так само важливі прямі спілкування у відповідних вікових групах жінок та й чоловіків, які можуть мати позитивні впливи.
Продовження активного періоду життя та зменшення кількості передчасних смертей
Ми маємо розуміти, що частка непрацездатного населення в нас невпинно зростає і буде зростати. Так само ми маємо дуже погану статистику передчасних смертей, особливо чоловіків у віці 50+, від серцево-судинних хвороб. Також значною є смертність від дорожно-транспортних пригод та самогубств. Відтак тут є завдання аби залучити до можливо навіть неповної зайнятості пенсіонерів, а також зробити так, аби літні люди більше дбали про своє здоров’я.
Запровадження диспансеризації вікових категорій 50+, часткова компенсація вартості системних ліків для лікування серцево-судинних хвороб, пропоганда здорового способу життя, запровадження для таких людей подарункових сертифікатів за вклад у розвиток громади, за краще здоров’я, за роботу з дітьми…, все це має позитивно впливати на покращення здоров’я цієї категорії людей.
Упорядкування руху транспорту в межах громади, відеофіксація та покарання порушників може суттєво знизити аварійність на дорогах.
Міграція
Територіальні громади зараз мають усвідомити, що їхнє майбутнє залежить від того чи планують нинішні жителі громади тут залишитись і чи знайдуться бажаючі сюди переїхати.
Тут варто розуміти, що утримати людину у громаді простіше і дешевше, ніж залучити звідкись. Тому основні зусилля потрібно концентрувати на те, аби люди бачили свою перспективу у громаді, розуміли своє майбутнє тут.
Тримають людей на своєму місці різні складові та обставини. Наприклад наявність нерухомого майна є стримуючим фактором від виїзду, а його відсутність – стимулюючим. Місцева громада може суттєво зменшити або звільнити сім’ї з дітьми від сплати податку на нерухомість чи плати за землю.
Так само для сімей з дітьми стримуючим фактором є якість шкільної освіти і навпаки, погана освіта скоріше за все буде стимулювати сім`ї, які бачать майбутнє для своєї дитини, виїхати з громади.
Також випихає молодь з громади відсутність цікавих моментів для життя: можливості активної комунікації з однолітками, можливості познайомитись з іншою статтю для укладення сім’ї, можливості відвідати якусь знакову подію.
Тому програми для соціалізації молоді будуть особливо доречними у периферійних поселеннях громади, які знаходяться у найбільш уразливому стані щодо демографії.
До цієї роботи в середині громади потрібно докласти роботу із популяризації громади для потенційних «імігрантів». Це простіше для приміських поселень і досить складно для віддалених. Але тренди на переселення із великих міст у сільські території, поява цілих спільнот молодих людей, які прагнуть засновувати свої комуни-екопоселення, також є новою можливістю отримати у громаду нових жителів.
Через війну, близько 4,5 млн українців є вимушеними переселенцями. Чим довше триває війна, чим довше їхні місця попереднього проживання перебувають під окупацією, тим менше шансів та бажання цих людей повернутись. Це зараз найбільш доступний людський ресурс, який може посилити громади, які зможуть залучити цих людей і утримати.
Як це зробити? Про це по суті написано вище.
Ми також мусимо пам`ятати, що кліматичні зміни відбуваються досить динамічно і не виключено, що за якийсь час ми можемо побачити мільйони кліматичних мігрантів, які можуть бути не надто бажаними у громадах. Тому про населеність громад потрібно думати зараз.
Замість підсумку
Ці начерки не є готовими рецептами.
На національному рівні ми можемо ще досить довго чекати на ухвалення реальних планів щодо реалізації завдань Стратегії, на яких скоріше за все не вистачатиме коштів, а головні сподівання будуть на міграцію в Україну мігрантів з бідніших країн, які будуть потрібні для відбудови. Але такий підхід навряд чи влаштує конкретні, в першу чергу досить невеликі громади. Саме тому громади не мають чекати, що робитиме держава, а самі мають шукати можливості для покращення власної демографії.
Кожна громада має свої особливості, свою реальну ситуацію, яка може дещо відрізнятись від загальноукраїнської. Але загалом ситуація з демографічною кризою у нас зараз є вкрай тривожною, тому потребує швидких, але системних рішень. Також ми мусимо розуміти, що наші сьогоднішні рішення не дадуть результату вже завтра, але якщо ми їх будемо відкладати все далі і далі, криза лише прискорюватиметься.
Тому варто на якийсь час забути про несистемні разові/передвиборчі проекти, а перейти до розумного перспективного планування. Розробка і ухвалення місцевої програми, спрямованої на покращення демографічної ситуації у громаді, якраз те, що потрібно.
Ткачук А.
[1] Стійке і значне збільшення народжуваності після 2-ї світової війни
[2] Свідома бездітність, небажання мати дітей
[3] За даними Державної служби статистики