Отримання грантів для громадських організацій — це не просто можливість реалізувати суспільно корисні проєкти, а й справжнє мистецтво, що потребує стратегічного підходу, терпіння та наполегливості. Як написати успішну грантову заявку? Що насправді хочуть бачити донори? І як впоратися з відмовами, щоб не опустити руки?
Про це ми поговорили з Ольгою Липинською — грант менеджеркою ГО «Моє місто» з 8-річним досвідом, яка працювала з такими донорами як NED, Google News Initiative, посольство США, Міжнародна організація з міграції, EED, IMS та інші. Бюджети грантових програм, на які Ольга успішно залучала кошти, варіюються від $40 000 до $100 000. У цьому інтерв’ю вона поділилася своїм шляхом, найкращими кейсами та практичними порадами для тих, хто хоче успішно працювати з донорами.
Ольго, привіт! Розкажи, будь ласка, як ти почала займатись грантрайтингом?
Привіт! Чесно кажучи, я ніколи не планувала ставати фандрейзеркою чи грантрайтеркою. Але коли працюєш у громадському секторі або на неприбуткових проєктах, особливо в невеликій організації, питання фінансування неминуче постає перед командою. Хтось має писати грантові заявки, хтось — організовувати процес.
Оскільки я добре знаю англійську (а більшість грантових заявок подаються саме цією мовою) і вмію працювати з текстами — формулювати чітко, логічно й структуровано, — природно склалося, що саме я взяла на себе цю роль. Так і розпочався мій шлях у грантрайтингу.
За твоїми плечима вже 8 років роботи з різними донорами. За цей час якими кейсами ти найбільше пишаєшся?
Ще до повномасштабного вторгнення я отримала грант від Вишеградського фонду. Податися туди можна лише за умови наявності партнерів у країнах Вишеградської четвірки, і це вже було неабияким викликом. Мені довелося знайти громадські організації у чотирьох різних країнах, провести з ними переговори, обрати тих, хто найкраще відповідав концепції проєкту, а потім координувати нашу співпрацю під час подачі заявки.
А у 2024 році я особливо раділа перемозі в конкурсі грантів фонду «Відродження». Його розмір далеко не найбільший у моїй кар’єрі, однак важливим було не це. Я дуже ціную етику та місію цього фонду й щиро захоплююся тим, як комплексно і стратегічно він підтримує громадський сектор України. І при всьому цьому захопленні мої заявки в «Відродження» стабільно не проходили — з трьох попередніх жодна не отримала фінансування. Нарешті, ця карма закінчилася [сміється].
З чого можна почати здобути досвід для роботи з грантодавцями для молодої організації, котра ніколи до цього не залучала фінансування?
Чудовий спосіб здобути досвід — запустити власний краудфандинговий збір на спеціалізованій платформі. Організація збору вимагає і розрахувати кошторис проєкту, і вести активну публічну кампанію із заохочення донатів, і уміти завойовувати довіру настільки, що люди захочуть підтримати вас фінансово. Такий досвід буде цінним для грантодавців.
Важливо для таких зборів використовувати офіційну краудфандингову платформу — це надає збору тієї прозорості, яку ніколи не забезпечить особиста монобанка. В Україні діє кілька таких платформ, зокрема «Моє місто» — вона повністю безоплатна для збору коштів, тож ви отримуєте всю суму, яку вдалося залучити.
Що важливо мати перед подачею грантової заявки?
Для початку потрібна доволі нудна база: офіційно зареєстрована громадська організація, банківські рахунки, команда з чітким розподілом обов’язків у реалізації гранту та усталена внутрішня культура роботи.
Часто зустрічається хибне уявлення, що донор готовий виділити кошти лише за добре написану заявку. Так, якість заявки важлива, але жоден фонд не підтримає організацію, якщо є сумніви у її спроможності прозоро використовувати фінансування та ефективно виконувати проєкт. Усі перелічені вище фактори — це саме ті аргументи, які підтверджують вашу спроможність. Чим міцніша вона у вас, тим на більші гранти можна розраховувати.
Якщо ви вирішили подаватися на грантовий конкурс, варто:
- Чітко розуміти, як ваш проєкт відповідає цілям гранту. Ці вимоги завжди прописані в оголошенні, і вас обов’язково попросять пояснити цей зв’язок у заявці.
- Мати не просто ідею, а продуманий план її реалізації. Ви маєте знати, які ресурси потрібні, хто ваша цільова аудиторія, як саме проєкт вплине на її життя, як дотримуватиметеся принципів інклюзивності тощо.
- Розробити бюджет, що відображає реальну вартість ресурсів. У ньому мають бути адекватні ринкові ціни, тому, якщо ви не впевнені у вартості послуг чи товарів, дізнайтеся про це заздалегідь.
- Мати історію реалізованих проєктів. Донори зазвичай надають фінансування організаціям, які вже мають досвід. Якщо у вас його немає, варто розглянути партнерство з більш досвідченою ГО. Вона не обов’язково має брати участь у ваших активностях, але має змогти прийняти кошти вашого проєкту на свій рахунок та контролювати, як їх витрачають.
З твого досвіду, що грантодавці хочуть бачити у заявках?
Якщо узагальнити мій досвід, то грантодавці хочуть бачити притомну заявку, де запропонований проєкт чітко відповідає цілям його конкурсу, а прописані мета, ціль, завдання й активності не суперечать одне одному.
Грантодавцю важливо бачити реалістичний бюджет, де прописано тільки ті витрати, які вам справді потрібні, і де не закладено фінансування тих потреб, які донор профінансувати не може (такі обмеження завжди прописані в умовах конкурсу). Звісно, ціни в бюджеті мають відповідати ринковим, а не бути завищеними вдвічі.
Грантодавцю важливо знати, що він дасть кошти організації, яка здатна реалізувати проєкт, і не зникне в невідомість у процесі реалізації — тому такими важливими є офіційна реєстрація, історія реалізованих проєктів і рекомендації, котрі іноді просять надати.
Дуже багато організацій стикаються з відмовою на свої грантові заяви, тож що робити у такому випадку?
Якщо донор вам відмовив, не варто сприймати це як поразку — ви стали частиною абсолютної більшості. Нерідко на сторінках донорів я читаю: «До нас подали 260 заявок, з яких ми обрали 15». Можете уявити, яка це висока конкуренція: у ній не соромно програти!
Ліків проти програшу не існує — треба продовжувати подаватися на інші конкурси. Можна взяти консультацію досвідченішого фандрейзера, щоб зрозуміти, які слабкі сторони були у поданій заявці. Можна пройти додаткові навчання з розвитку спроможності ГО, якщо відмов аж надто багато, а заявки ви вважаєте сильними.
Не заведено писати донору, що відмовив, з вимогою пояснити причини відмови, якщо тільки у результатах конкурсу не заохочують звертатися з такими питаннями. Є дуже і дуже багато причин, які впливають на рішення про виділення грантів, які не будуть пояснювати сторонній людині: довготермінові цілі донора, сильніші конкуренти у конкурсі, сумнів у вашій спроможності тощо. До відмови варто підходити з позицією «не вийшло зараз, то вийде пізніше». Ну бо вийде, якщо продовжувати й не сидіти на місці!
Чи можуть гранти бути єдиним джерелом фінансування?
Гранти не можуть бути єдиним джерелом фінансування організації — для отримання коштів на реалізацію проєктів варто розглянути краудфандинг, співпрацю з бізнесом, надання платних послуг тощо.
Організації, які добре справляються зі своїми завданнями й без грантів, — це спроможні й сильні організації, і таким гранти дають охочіше. Адже допомога донорів — це не благодійна підтримка, яка має допомогти проіснувати тому, хто без гранту закриється, бо така організація все одно закриється після закінчення грантового проєкту. Допомога донора — це підтримка певної ідеї, реалізація якої потрібна країні, громаді чи конкретній установі. І найкраще цю допомогу використають ті, хто вже довів, що знає, як реалізовувати свої ідеї.
Грантовий світ — це сфера високої конкуренції, де успіх не приходить одразу. Але якщо розглядати відмови як частину навчального процесу, постійно вдосконалювати свої заявки та будувати довгострокову спроможність організації, шанс отримати фінансування значно зростає.
У грантрайтингу важливо не лише правильно оформити заявку, а й стратегічно вибудовувати репутацію організації, шукати різні джерела фінансування та не боятися пробувати знову. Тож якщо перша спроба не принесла результату — це лише ще один крок до майбутньої перемоги!