Діяльність Інституту громадянського суспільства в сфері згуртованості громад
Інститут громадянського суспільства (далі – ІГС) проводить значну аналітичну та дослідницьку роботу в сфері згуртованості громад в Україні. На вебсайті організації (https://www.csi.org.ua/projects/) представлені різні проєкти, статті та коментарі, присвячені цій темі.
Серед ключових проєктів ІГС, що стосуються згуртованості громади, слід відзначити “Розробку рекомендацій щодо формування ефективних місцевих політик через вимірювання згуртованості громад”. Цей проєкт спрямований на надання практичних порад органам місцевого самоврядування щодо оцінки рівня згуртованості у їх громадах та використання результатів оцінки для розробки ефективних стратегій розвитку. Проєкт передбачає проведення досліджень у різних громадах України для виявлення факторів, що впливають на згуртованість та розробки відповідних методичних рекомендацій.
Ще одним важливим проєктом, який реалізовував ІГС впродовж 2023-24 років у цій сфері, був проєкт “Підтримка формування ефективної регіональної політики в контексті євроінтеграції України та воєнних викликів”. Він підкреслював зв’язок між згуртованістю громади та важливими для України процесами євроінтеграції та подолання наслідків війни, що свідчить про розуміння згуртованості як ключового елемента стійкості та розвитку країни в складних умовах.
ІГС також ініціював створення Дослідницько-інформаційного центру згуртованості та регіонального розвитку, що свідчить про системний підхід організації до вивчення та підтримки згуртованості на різних рівнях.
Проєкт ІГС “Згуртованість та розвиток в інтересах людини” вказує на розуміння згуртованості як важливого фактору сталого розвитку, орієнтованого на потреби кожного члена громади.
Програма ІГС “Діалоги про згуртованість” була спрямована на обговорення та поглиблення розуміння феномену згуртованості серед різних стейкхолдерів, сприяючи обміну думками та кращим практикам.
Експерти ІСГ визначають згуртованість як запобіжник від негараздів, об’єднання людей навколо спільних цінностей та здатність до співпраці. Дослідження, проведені ІГС, виявили рівень згуртованості в українських громадах та проблеми, що на нього впливають. На основі цих досліджень були розроблені рекомендації для органів місцевого самоврядування щодо оцінки та зміцнення згуртованості. Акцент на ідентичності як складовій згуртованості є особливо важливим для України в умовах війни та необхідності консолідації національної свідомості.
Європейські підходи та політика згуртованості.
У Європейському Союзі поняття згуртованості закріплене передусім у площині економічної, соціальної та територіальної згуртованості. Ще Римський договір 1957 р. визначив метою ЄС “зменшення різниць у рівнях розвитку окремих регіонів та відсталості найменш сприятливих регіонів” – фактично, досягнення єдності й вирівнювання по всій території Союзу. На практиці Політика згуртованості ЄС – одна з основних спільних політик – спрямована на інвестиції в менш розвинені регіони, підтримку бідніших верств, розвиток інфраструктури, аби гармонізувати розвиток і зміцнити єдність Європейського простору. Це розуміння згуртованості більше стосується рівня країни та регіону: йдеться про солідарність між багатшими і біднішими регіонами, про згладжування диспропорцій. Проте воно перегукується із соціальною згуртованістю в тому, що кінцева мета – єдність суспільства та рівні можливості для всіх громадян незалежно від місця проживання. Європейська Комісія у 9-му Звіті про згуртованість (2024) відзначила, що за останні десятиліття ця політика дала значні результати: наприклад, доходи на душу населення в країнах Центрально-Східної Європи зросли з 52% до майже 80% від середнього по ЄС за 20 років після розширення 2004 року, а рівень безробіття там впав із 13% до 4%. Це означає, що економічна й соціальна згуртованість у масштабах ЄС реально підвищилась, сприяючи стабільності та розвитку. Окрім вирівнювання, європейські підходи до соціальної згуртованості включають і людський вимір: підтримка культурного розмаїття, соціальної інтеграції мігрантів, просування рівності прав – все це в сукупності покликане посилити відчуття єдиного європейського простору. Рада Європи теж має власну Стратегію соціальної згуртованості, де підкреслює цінності прав людини, демократії, солідарності та спільної відповідальності як основу згуртованого суспільства.
Приклади успішної згуртованості.
Чимало країн і громад можуть слугувати прикладом, де стала згуртованість стала запорукою успіху. На національному рівні часто згадують досвід скандинавських країн (Швеція, Норвегія, Данія), які вирізняються високим рівнем соціальної довіри, рівності та громадської участі. Ці країни стабільно очолюють рейтинги стосовно таких усталених показників соціального самопочуття, як «щастя» і «якість життя», а дослідники частково пояснюють цю тенденцію саме згуртованістю їхніх суспільств – сильним соціальним капіталом і культурою кооперації. Європейський Союз в цілому можна назвати успішним прикладом наднаціональної згуртованості: за останні десятиліття через механізми солідарності та політики згуртованості вдалося значно скоротити розриви між регіонами, створити мільйони робочих місць і підвищити добробут нових країн-членів. Звісно, всередині ЄС залишаються “кишені бідності” й соціальні проблеми, але загальна тенденція – вирівнювання та інтеграція – очевидна.
Завдяки політиці згуртованості ЄС менш розвинені держави отримали значні ресурси на розвиток: у 2014–2020 рр. фінансування згуртованості становило 13% всіх державних інвестицій у ЄС, а для бідніших країн – до 51% інвестицій. Це зміцнило їхній економічний ріст і стійкість, особливо у сферах “зеленого” і цифрового переходу. За оцінками, до 2027 року ця політика створить 1,3 млн додаткових робочих місць в ЄС, що наочно демонструє вагомість соціально-економічної згуртованості для розвитку.
На рівні локальних громад також є промовисті кейси. Наприклад, відзначають успіхи деяких міст Канади і Великої Британії у програмах “community cohesion” – коли міста з мультикультурним населенням зуміли знизити міжетнічну напругу через діалог, спільні заходи і залучення жителів до вирішення проблем громади.
В українському контексті приклади згуртованості особливо проявились під час та після Революції Гідності 2014 року: волонтерські сотні Майдану, а згодом ширший волонтерський рух допомоги нашій армії стали символом єднання суспільства. У перші місяці повномасштабного вторгнення 2022 року багато українських міст і сіл продемонстрували надзвичайну згуртованість – мешканці разом облаштовували укриття, чергували на блокпостах, забезпечувало військових харчуванням.
Отже, здатність суспільства до спільної дії у критичний момент – найкращий індикатор згуртованості. Дійсно, коли більшість громадян готові спільно стати на захист держави чи громади, це свідчить про високий рівень єдності. Історичним прикладом високої згуртованості населення був польський рух «Солідарність»: за кілька місяців 1981 року до незалежної профспілки “Солідарność” вступили мільйони поляків, об’єднаних спільним прагненням справедливості та свободи. Це масове єднання навколо спільної мети зрештою призвело до демократичних змін у країні. Отже, успішні громади і країни, як правило, – це згуртовані спільноти, де люди довіряють одне одному, разом вирішують проблеми та відчувають спільну ідентичність. Саме тому зміцнення згуртованості нині вважається однією з передумов сталого розвитку і безпеки – як на місцевому рівні, так і на рівні держав та об’єднань на кшталт ЄС.
Висновки:
Згуртованість громади є ключовим фактором для сталого розвитку та процвітання України в умовах сучасних викликів. Її розуміння, оцінка та зміцнення є важливим завданням для всіх рівнів влади, громадських організацій та кожного громадянина.
Основними складовими згуртованості є почуття приналежності, довіра, взаємодія, участь, спільні цінності, доступність, солідарність та повага до різноманітності. При розробці місцевих політик необхідно враховувати ці складові та використовувати ефективні методи оцінки рівня згуртованості, такі як опитування та аналітичні дослідження, ретельно готуючи опитувальники та уникаючи поширених помилок.
Європейські та світові практики, а також практичний досвід Європейського Союзу у сфері підвищення згуртованості суспільства надають цінні знання та ідеї для зміцнення згуртованості на рівні громад в Україні. Політика згуртованості ЄС є важливим інструментом підтримки соціальної інклюзії та зменшення регіональних диспропорцій.
Згуртованість – це не щось статичне, вона може змінюватися під впливом подій та дій лідерів. Її треба підтримувати й культивувати: через освіту (виховання толерантності й довіри), через спільні проекти (що зближують людей), через комунікацію (щоб різні групи чули одна одну). Але спершу потрібно знати відправну точку – на якому рівні згуртованості ми зараз? Відповіді на це дають дослідження. А з результатами на руках громада отримує дорожню карту, як стати згуртованішою, сильнішою та успішнішою. Це шлях, який пройшли багато розвинутих країн – і яким уже йдуть українські громади на шляху до сталого розвитку та європейської інтеграції.
Цей матеріал створено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках реалізації проєкту «Стійкість та розвиток – методичні рекомендації для територіальної громади», що здійснюється ГО «Інститут громадянського суспільства». Зміст цього матеріалу представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».