Як показує зарубіжний і кращий вітчизняний досвід (Вінницька, Білоцерківська, Калуська громади тощо), найефективнішим механізмом залучення інвестицій в регіональний і місцевий економічний розвиток є індустріальні парки. Будучи найкращою формою ведення бізнесу, вони є дієвим інструментом стимулювання високотехнологічного промислового виробництва, створюючи при цьому умови для прискореного економічного розвитку не тільки тих громад, на території яких розміщені, але й суміжних.
Для бізнесу індустріальні парки вигідні тим, що вони полегшують доступ інвесторів до земельних ділянок для промислового виробництва, насамперед для проєктів з високою доданою вартістю. Облаштування інженерної і технічної інфраструктури дозволяє скоротити час для запуску виробництва («час до ринку») з 2-3 років (а іноді й більш тривалого періоду) до 6-12 місяців.
Немаловажним є те, що компанії мають можливість працювати в дружньому для інвесторів середовищі. Учасники парку отримують швидкі й професійні послуги керуючої компанії з облаштування та інжинірингу, за потреби здійснюється супровід дозвільних і погоджувальних процедур. Крім того доступні додаткові сервіси керуючої компанії, наприклад бізнес-послуги, користування логістичними об’єктами, діловою та іншою інфраструктурою тощо.
Разом з тим, така інвестиційна інфраструктура повинна передбачати не тільки розробку та створення індустріального парку, але й розвиток транспортних і логістичних систем та повинна бути вмонтована в регіональні і національні програми.
Правильно організований індустріальний парк дозволяє залучати не тільки вітчизняні, але передусім прямі іноземні інвестиції (ПІІ). А інвестиції – це шлях до зростання і економічного добробуту. За умови гострої нестачі власних економічних ресурсів, у першу чергу, фінансових (від чого потерпають українські громади під час війни), вони вкрай необхідні для відновлення і модернізації виробництва, проведення структурної перебудови місцевої економіки, стабільного місцевого розвитку загалом.
Але що слід вважати «правильно організованим» індустріальним парком? Передусім йдеться про правильну оцінку інвестиційних потреб та потенціалу громади на етапі розгляду цієї ідеї та оцінки доцільності його створення.
Варто зауважити, що питання створення індустріального парку у громаді має знайти відображення у стратегії розвитку громади, плані її реалізації та відповідному програмному документі.
Зокрема, для формування правильної стратегії щодо створення індустріального парку необхідно добре розуміти які потреби громади в інвестиціях, яким потенціалом вона реально володіє і до яких організаційно-управлінських, маркетингових та інших заходів / кроків необхідно вдатися, щоб залучити інвесторів. Насамперед слід визначити, які цілі і завдання стоять перед громадою у сфері залучення інвестицій, для чого вони потрібні, які вигоди можуть принести громаді, які типи і обсяги інвестицій вона реально може залучити. Адже одні інвестори орієнтуються, передусім, на доступ до ресурсів, інших цікавлять стратегічні активи, важливим фактором може бути ємність місцевого ринку, а головним, як правило, є наявність кваліфікованої робочої сили, яка зможе забезпечити високу ефективність виробництва із застосуванням новітніх технологій.
Далі слід оцінити свої конкурентні переваги, здійснити бенчмаркінг (порівняльний аналіз) з сусідніми громадами. Для цього можна провести SWOT-аналіз громади в контексті залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Також потрібно брати до уваги тенденції і тренди на ринку інвестицій, як на українському, так і на глобальному. Далеко немаловажним є безпековий фактор і ситуація щодо гарантій для інвесторів, тим паче під час війни.
Громаді необхідно підготувати інформацію про галузі, які мають найкращий інвестиційний потенціал. Фаховий підхід до створення індустріального парку та залучення інвестицій полягає в тому, що зусилля повинні бути зосереджені на кількох ключових галузях, що мають конкурентні переваги і можуть забезпечити зростання не тільки місцевої, але й регіональної економіки.
Ці галузі визначаються з урахуванням положень стратегічних документів розвитку громади і регіону, статистичних та аналітичних даних, результатів різноманітних дискусій та обговорень, зокрема й місцевим бізнесом.
Важливо зробити аналіз характеристик галузей, які мають найкращі ринкові можливості з урахуванням існуючих глобальних і регіональних тенденцій і трендів та можуть бути найбільш конкурентними для залучення не тільки внутрішніх, але й передусім ПІІ в економіку громади і регіону.
Водночас ключовим питанням у процесі створення індустріального парку та залучення інвестицій є розвиток інституційної спроможності персоналу, що є одним із ключових засобів підвищення інвестиційної привабливості на місцевому рівні.
Так чи інакше, але обов’язковим елементом, який слід враховувати при опрацюванні ідеї та підготовці рішення щодо створення індустріальних парків, їх облаштуванні та запуску, а також формуванні програм із залучення інвестицій, має бути чітке розуміння стосовно наявності людського потенціалу, можливість залучення трудових мігрантів, створення додаткової соціальної інфраструктури для них тощо. Постійна увага до трудових ресурсів та максимальне сприяння їх адаптації до потреб ринку праці, поруч з іншими, є ще одним ключовим елементом, який дозволить вашому індустріальному парку бути успішним.
Аналіз доцільності створення індустріального парку
Як визначити доцільність створення індустріального парку у громаді? Для цього необхідно зібрати деякі дані, провести певний аналіз та дати відповідь на низку запитань.
Щодо локації:
- чи вигідна наша локація для такого проєкту (транспортна доступність, близькість магістралей, якісні внутрішні дороги, додатковими перевагами є близькість до кордону, аеропортів та портів)?
- чи можемо ми запропонувати зручне розташування для парку (міська або приміська зона, зручний під’їзд, залізнична гілка є додатковою перевагою)?
- якою буде вартість під’їзної дороги (ремонт, будівництво тощо)?
Щодо потенційної ділянки:
- чи йдеться про єдину ділянку та чи є альтернативні варіанти (аналіз Генплану)?
- чи є нас відповідна до вимог чинного законодавства земельна ділянка (розмір не менше 10 га, цільове призначення– для потреб промисловості)?
- чи забезпечена правова чистота земельної ділянки (неможливість оскаржень та судових спорів);
- чи є власником земельної ділянки місцева рада (якщо це приватний сектор, то чи там один власник, якщо ні можливі потенційні суперечки між власниками, чи може місцева рада викупити цю ділянку)?
- чи ця ділянка екологічно придатна (незабруднена територія або якісь інші екологічні обмеження)?
- чи це рівнинна територія, чи не виникне потреба у значних адаптаційних роботах (вирівнювання, знімання шару чорнозему, очищення від забрудненості тощо)?
- якою може бути вартість витрат, пов’язаних з ділянкою?
Щодо людських ресурсів:
- чи наявна робоча сила або ж на які людські ресурси (наприклад в радіусі 30-50 км) ми ще можемо розраховувати?
- наскільки кваліфікація працівників може задовольняти потреби бізнесу?
- чи готові будуть мешканці громади до зайнятості на виробництві?
Щодо позиції бізнесу:
- чи зацікавлені місцеві компанії в індустріальному парку?
- чи звертались потенційні інвестори з таким питанням?
- чи є в нас розуміння, кого можна буде залучити в якості керуючої компанії індустріального парку?
Щодо забезпечення відповідними інженерно-технічними мережами:
- чи наявні на ділянці (або поблизу) мережі енергозабезпечення, іншої інженерно-технічної інфраструктури?
- чи достатньо буде їх потужностей для потреб виробництва?
- наскільки швидко можна забезпечити необхідні потужні та чи готові будуть до цього енергогенеруючі компанії?
- якою буде вартість облаштування інженерно-технічними мережами (електроенергії, газу, води, каналізування, оптоволокна)?
Щодо позиції місцевої влади:
- чи така ініціатива відповідає інституційній і фінансовій спроможні для ОМС?
- чи буде готова місцевої рада виділити земельну ділянку для парку, надавати інвесторам пільги і місцеві преференції?
- Якою є позиція депутатів, виконкому, інших зацікавлених сторін (наприклад ОДА, народних депутатів)?
- чи є в нас місцева сировина, що може лягти в основу потенційної спеціалізації індустріального парку, чи буде вона доступною для інвестора, яка її вартість?
Щодо очікуваної вигоди від індустріального парку:
- чи буде індустріальний парк генерувати бюджетні надходження (податки, ЄСВ, інші)?
- які потенційні надходження від продажу/оренди землі?
- скільки буде створено робочих місць (зазвичай 40 – 50 робочих місць на 1 га у виробництві (залежно від галузі), 10 робочих місць на 1 га у логістиці?
- На які соціальні проєкти бізнесу можна буде розраховувати у майбутньому?
Щодо фінансування проєкту створення індустріального парку:
- де знайти кошти на попередні дослідження (преТЕО, ТЕО)?
- які є власні ресурси?
- чи можливий банківський кредит?
- чи зможемо скористатися державною підтримкою?
- Яку допомогу можна очікувати від донорів, МТД?
Щодо реалістичності й адекватності ініціативи, чіткого розуміння доцільності та можливості створення:
- чи потрібен нам індустріальний парк взагалі?
- для чого, як зміниться місцева економіка?
- скільки буде нових робочих місць?
- що ще буде позитивним результатом?
- скільки часу це займе?
- якщо так – наскільки вагомим і переконливим цей результат буде?
Опрацювання вище згаданих питань дозволить підготувати реалістичну концепцію індустріального парку, яка повинна відображати такий перелік питань:
1) назва індустріального парку;
2) ініціатор створення індустріального парку;
3) мета, завдання створення та функціональне призначення;
4) місце розташування, розмір земельної ділянки та об’єкти, розміщені на ній, у тому числі об’єкти виробничого призначення (за наявності);
5) строк, на який створюється індустріальний парк;
6) вимоги до учасників індустріального парку;
7) інформація про орієнтовні сумарні обсяги споживання енергоресурсів, води тощо, а також про необхідну інженерно-транспортну інфраструктуру та план забезпечення відповідними ресурсами індустріального парку;
8) план розвитку індустріального парку;
9) орієнтовні ресурси (фінансові, матеріальні, технічні, трудові, природні тощо), необхідні для створення та функціонування індустріального парку, очікувані джерела їх залучення;
10) організаційна модель функціонування індустріального парку;
11) очікувані результати функціонування індустріального парку;
12) інші відомості на розсуд ініціатора створення.
Рішення про створення індустріального парку приймається його ініціатором, він же затверджує концепцію індустріального парку. В ОМС, як правило, відповідальність за підготовку концепції у громаді покладається на виконавчий комітет місцевої ради, яка своїм рішенням затверджує її та приймає рішення про створення індустріального парку. ОМС надсилає до Мінекономіки України копію рішення про створення індустріального парку та концепцію індустріального парку, повідомляючи таким чином про це згідно з вимогою законодавства. ОМС також повинен вжити заходів щодо залучення керуючої компанії індустріального парку, що є надзвичайно важливим і відповідальним етапом. Адже від його інституційної та фінансової спроможності найбільшою мірою залежить подальший успіх розвитку індустріального парку та залучення інвесторів. Вибір керуючої компанії індустріального парку, створеного на землях комунальної власності, здійснює ініціатор створення такого парку на конкурентних засадах шляхом організації і проведення відкритого конкурсу в порядку, визначеному Законом «Про індустріальні парки».
Мал. 1. Організаційні дії зі створення індустріального парку
Наступний етап – включення індустріального парку до Реєстру індустріальних парків, що дає право на державне стимулювання та отримання державної підтримки. Варто зауважити, що він може бути включений до Реєстру за умови, що на час включення на його території (в межах) відсутні прийняті в експлуатацію протягом 10 останніх років до моменту прийняття рішення про створення індустріального парку закінчені будівництвом об’єкти виробничого призначення та/або об’єкти виробничого призначення, що експлуатувалися протягом п’яти останніх років до моменту прийняття рішення про створення індустріального парку.
Для прийняття рішення про включення індустріального парку до Реєстру індустріальних парків ініціатор, відповідно до Закону «Про індустріальні парки», створення подає до уповноваженого державного органу, яким є Мінекономіки такі документи:
1) заява про включення індустріального парку до Реєстру індустріальних парків;
2) рішення ініціатора про створення індустріального парку;
3) концепція індустріального парку;
4) витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки та правовстановлюючі документи на розташовані на ній об’єкти нерухомого майна;
5) найменування керуючої компанії та учасників (за наявності).
Додаткові документи, які можуть бути необхідні для підтвердження відповідності вимогам чинного законодавства.
1) документи, що підтверджують придатність земельної ділянки для промислового використання;
2) документи, що підтверджують відповідність містобудівній документації території індустріального парку;
3) документи, що підтверджують відсутність об’єктів виробничого призначення, що експлуатувалися протягом 5 останніх років;
4) документи, що підтверджують відсутність прийнятих в експлуатацію протягом 10 останніх років об’єктів виробничого призначення.
5) копія договору ділянки оренди земельної ділянки (у разі розміщення на орендованих землях);
6) копія рішення орендодавця про погодження концепції індустріального парку (у разі ініціювання створення на орендованих землях).
Мал. 2. Алгоритм включення індустріального парку до Реєстру
Наступний етап – облаштування індустріального парку, важливими елементами якого є інжиніринг, створення інфраструктури, будівництво об’єктів (залежно від проєкту).
Щодо державної підтримки індустріальних парків, то ініціатор або керуюча компанії повинні подати у визначений урядом термін заявку до уповноваженого банку. Максимальний розмір стимулювання складає 150 млн грн, причому співфінансування здійснюється у співвідношенні 50 на 50 (для деокупованих територій – 80 на 20). При цьому Заявник бере на себе зобов’язання протягом 3 років побудувати не менше 5000 кв м площі та залучити не менше 2 учасників (інвесторів).
Уповноважений банк здійснює перевірку заявки, Мінекономіки перевіряє документи та ухвалює рішення про надання державної допомоги. У разі позитивного рішення укладається відповідний договір. Разом з тим кошти перераховуються на спеціальний рахунок, а оплата відбудеться після того, якщо роботи будуть виконані, а заявник сплатить свою частину. Якщо ж умови не будуть виконані, то заявник має повернути державі всі витрачені бюджетні кошти.
Стосовно державного стимулювання, то воно є вагомим чинником залучення інвесторів для ведення бізнесу на території індустріального парку. Перевагою для компаній є встановлення в Україні в межах парку особливого режиму ведення бізнесу та оподаткування, що дозволяє отримувати певні пільги та преференції та зменшити витрати, що особливо актуально на початковому етапі інвестування.
Мал. 3. Державне стимулювання індустріального парку (за матеріалами Ukraine Invest)[1]
Отож розвиток місцевої інфраструктури, як базової, та і цільової для розвитку бізнесу та залучення інвестицій, є одним з основних ендогенних факторів МЕР, оскільки дозволяє розкривати та ефективно використовувати внутрішній прихований потенціал громади. Окрім того, публічні інвестиції, вкладені у розвиток інфраструктури також можна розглядати в контексті нарощення бюджетного потенціалу майбутніх періодів. Адже вони зумовлять кращий розвиток місцевого бізнесу та залучення нових інвесторів, результатом чого є створення збереження і створення більш якісних робочих місць, зростання надходжень до бюджету, підвищення конкурентоспроможності. Немаловажне й те, що якісна інфраструктура позитивно впливає на імідж громади загалом, що, зрештою, має бути вигідним для місцевої влади.
Цей матеріал створена за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках реалізації проєкту «Стійкість та розвиток – методичні рекомендації для територіальної громади», що здійснюється ГО «Інститут громадянського суспільства». Зміст цього матеріалу представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».