Інституційне забезпечення місцевого економічного розвитку у громаді

Інститути місцевого розвитку – важливий інструмент розвитку громади

У попередніх публікаціях вже наголошувалось на важливості інституційної спроможності місцевої влади, як одному із ключових чинників успішності місцевого економічного розвитку (далі МЕР), а також йшлося про можливі варіанти створення та функціонування інститутів місцевого розвитку (далі ІМР), діяльність яких може відіграти надзвичайно важливу роль у розвитку громади.  В залежності від економічного потенціалу та природно-ресурсних особливостей конкретної громади,  цілей і завдань місцевої економічної політики, кадрового забезпечення ІМР здійснюють свою діяльність, що передбачена  у відповідних розпорядчих документах місцевого органу влади, а також положеннях, статутах  цих інститутів. Така діяльність, як правило, охоплює участь у формуванні стратегії розвитку громади, планів її реалізації, розробці місцевих програм, а у практичній площині спрямовується на конкретні дії, які пожвавлюють економічну активність та розвиток місцевих територій. Передусім це стосується підтримки місцевого підприємництва та сприяння йому у налагодженні ділових контактів, інформування щодо навчальних програм,  доступу до фінансування, здійснення експортної діяльності тощо. Вагомим напрямом діяльності ІМР є формування позитивного іміджу громади, просування території та пошук потенційних інвесторів. Актуальним є вивчення та аналіз інформації щодо можливостей залучення різноманітних джерел фінансування МЕР, діяльність з підготовки, а також реалізації чи підтримки проєктів розвитку, зокрема й діючих у громаді.

Інститути МЕР характеризуються націленістю саме на економічний розвиток в межах територіальної громади, взаємодією із суб’єктами місцевої економіки та партнерами різного рівня. Вони повинні володіти відповідною фаховою компетентністю  та організаційною спроможністю, вміти застосовувати комплексний підхід та використовувати необхідні інструменти для місцевого розвитку. В окремих випадках ІМР можуть поширювати свою діяльність на декілька громад, як, наприклад Агенція Місцевого Економічного Розвитку Яворівщини[1] у Львівській області чи Агенція регіонального розвитку Прибужжя[2] на Волині.

Мал.1-2. Приклади ІМР, ареал діяльності яких виходить за межі однієї громади

Нормативно-правове забезпечення

ІМР можуть функціонувати у різних організаційно-правових формах, передбачених чинним законодавством. Це регулюється Господарським кодексом України[3] (далі ГКУ, втрата чинності відбудеться 28.08.2025, підстава – закон 4196-IX від 09.01.2025 р, введення в дію відбудеться 28.08.2025 р), Цивільним кодексом України[4] (далі ЦКУ), зокрема в частині створення та функціонування непідприємницьких товариств, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні»[5] та «Про громадські об’єднання»[6]. Серед переліку можливих організаційно-правових форм доцільно виділити такі основні:

1) структурні підрозділи виконавчих органів місцевих рад;

2) господарські товариства;

3) комунальні підприємства (створені до прийняття закону 4196-IX);

4) непідприємницькі (некомерційні) товариства, установи, організації, зокрема й агенції місцевого розвитку, асоціації тощо;

5) громадські об’єднання (громадські та благодійні організації).

Варто зауважити, що в громадах практикується створення різних ІМР, зокрема агенцій місцевого розвитку, центрів підтримки бізнесу та фондів розвитку підприємництва, агенцій із залучення інвестицій тощо. Водночас успіх МЕР у конкретній громаді значною мірою залежить від політичної підтримки та спроможності ОМС здійснювати координацію діяльності ІМР, налагодження процесу планування та ефективної реалізації місцевого потенціалу, регулювання підприємницької діяльності, стимулювання залучення інвестицій.

Структурні підрозділи виконавчих органів ОМС та напрями їх діяльності

Відповідно до чинного законодавства, вони можуть бути створені у різних організаційно-правових формах. Зокрема згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 54) місцеві ради,  в межах затверджених ними структури та штатів, створюють відповідні структурні підрозділи виконавчих органів цих рад (як правило, управління та відділи, хоча у невеликих громадах ця робота, зазвичай, покладена на окремого спеціаліста).

Серед основних функцій таких структурних підрозділів виконавчих органів місцевих рад, які відображаються у його положенні, що затверджується  відповідною радою, можуть бути:

• аналіз стану і тенденцій економічного розвитку;
• аналіз економічного потенціалу територіальної громади та його просування, популяризація;
• підготовка пропозицій щодо пріоритетів економічного розвитку;
• відстеження основних показників економічного та соціального розвитку;
• участь та координація заходів з розроблення стратегії розвитку громади, виконання плану її реалізації;
• моніторинг виконання плану реалізації стратегії розвитку громади та відповідних програм;
• розроблення заходів, спрямовані на розвиток МСП та забезпечення їх виконання, сприяння у формуванні інфраструктури підтримки підприємництва;
• консультаційна, інформаційна та інша допомога суб’єктам підприємницької діяльності;
• аналіз потенціалу територіальної громади для залучення інвестицій, підготовка відповідних пропозицій;
• аналіз потенційних джерел залучення фінансування для МЕР та здійснення заходів щодо їх залучення;
• взаємодія з проєктами міжнародних та міжнародних фінансових організацій;
• аналіз надходжень до місцевого бюджету та вжиття заходів для забезпечення його виконання, зокрема шляхом взаємодії із суб’єктами господарювання;
• здійснення державної регуляторної політики із забезпеченням дотримання процедури підготовки та прийняття регуляторних актів.

Структурні підрозділи виконавчих органів місцевого самоврядування є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядковуються її виконавчому комітету, а також міському, селищному, сільському голові. Особливість діяльності таких структур визначається їхнім статусом, то ж вона фокусується, передусім на формуванні та реалізації місцевої політики у сфері  економічного розвитку і вимагає відповідної фахової підготовки та інституційної спроможності, зокрема й щодо залучення представників різних секторів та  груп інтересів на місцевому рівні.

Особливості функціонування господарських товариств та комунальних підприємств

9 січня 2025 року Верховна рада України прийняла закон “Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період” (4196-IX від 09.01.2025 р) яким передбачено скасування Господарського кодексу. Серед іншого закон спрямований на удосконалення корпоративного управління в юридичних особах, заснованих на державній та комунальній власності, запровадження ефективних механізмів контролю за використанням об’єктів державної та комунальної власності.

В контексті місцевого самоврядування варто також наголосити на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 20 закону, забороняється створення юридичних осіб в організаційно-правових формах комунальних підприємств (далі КП) та спільного КП.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону, протягом п’яти років з дня набрання чинності цим Законом власник (суб’єкт, що виконує функції власника підприємства) зобов’язаний прийняти рішення про реорганізацію підприємства (злиття з господарським товариством, приєднання до господарського товариства, перетворення в господарське товариство) або його ліквідацію. Тобто, протягом вказаного періоду, юридичні особи державної та комунальної форми  власності підлягають змінам корпоративної структури, а саме – реорганізації у господарські товариства (акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю).

Варто зауважити, що такий підхід відповідає міжнародним стандартам і повинен сприяти  залученню інвестицій, в яких КП мають гострі потреби.

Як стверджується у прес-релізі Апарату Верховної Ради України законодавчий акт значно розширює можливості територіальних громад[7]. Закон дозволяє громадам створювати юридичні особи для забезпечення ефективного управління власністю та реалізації соціальних ініціатив. Корпоратизація державних підприємств є обов’язковою протягом перехідного періоду, що забезпечує їхню трансформацію в сучасні корпоративні структури.

Постає питання, що громадам робити з КП, які були створені раніше. Адже згідно закону «Про місцеве самоврядування в Україні» місцевої ради мають повноваження приймати рішення про створення  КП. Таким чином ІМР іноді створювалися як інституції комунальної власності територіальних громад. Правовий статус, порядок утворення цих КП, особливості їх діяльності, а також повноваження місцевих рад щодо утворення, фінансування, регулювання та контролю їхньої діяльності були врегульовані у ГКУ. Так, наприклад, Комунальне підприємство «Агентство розвитку Дніпра»[8] Дніпровської міської ради функціонує з листопада 2016 р, а власником підприємства є Дніпровська міська територіальна громада в особі Дніпровської міської ради. КП «Агентство розвитку Дніпра» підпорядковано Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради. У вересні 2021 р Агентство набуло статусу керуючої компанії Індустріального парку «INNOVATION FORPOST» в м. Дніпрі.

Варто зауважити, що для комунальних підприємств процес корпоратизації буде більш гнучким, оскільки для територіальних громад законом не передбачено санкцій за відмову від перетворення. Ця норма має важливе значення, адже дозволяє громадам бути гнучкими у прийнятті відповідного рішення, тобто залишати попередній організаційний формат або ж  використовувати корпоратизацію як інструмент для вдосконалення управління та залучення фінансування з боку приватного капіталу.  Водночас потрібно мати на увазі, що корпоратизація відкриває можливості для залучення вітчизняних та міжнародних інвесторів до участі в капіталі господарського товариства, що неодмінно сприятиме підвищенню ефективності його управління та модернізації основних засобів. Окрім того, можливість отримання кредитів стане доступнішою.

Комунальні підприємства у сфері МЕР: як бути далі на практиці?

Протягом п’яти років з дня набрання чинності Законом власник КП (суб’єкт, що виконує функції власника) повинен прийняти відповідне рішення щодо проведення реорганізації КП (злиття з господарським товариством, приєднання до господарського товариства, перетворення в господарське товариство) або ж його ліквідації. Які кроки потрібно зробити громаді, щоб адаптуватися до нових вимог?

У разі прийняття рішення про використання інструменту корпоратизації насамперед потрібно визначитися із організаційно-правовою формою, тобто перереєстрація КП має відбутися в АТ чи ТОВ. Обов’язковими є інвентаризація майна, зміни в управлінні, оподаткуванні та звітності.

Варто зауважити, що такі підприємства зобов’язані будуть оприлюднювати на своїх сайтах       річну фінансову звітність за останні три роки, документи звітності, річні звіти наглядової ради та керівника підприємства, аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності підприємства за останні три роки тощо. Безумовно, що це забезпечить повну відкритість і прозорість діяльності підприємств, зменшить корупційні прояви та посилить відповідальність за результати діяльності.

Відповідно до ст. 84 ЦКУ господарські товариства, як вид підприємницьких товариств, можуть існувати в таких організаційно-правових формах:

• повне товариство;
• командитне товариство;
• товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю;
• акціонерне товариство.

Отже, усі підприємства, які існують станом на дату набрання чинності Законом, мають бути перетворені в господарські товариства зазначених організаційно-правових форм протягом 5-ти років.

Стаючи товариствами, вони набувають закріплене за ними майно. Управління ними повинно відбуватися через наглядові ради, а не безпосередньо через органи місцевого самоврядування.

Комунальні установи, організації

Згідно закону «Про місцеве самоврядування в Україні» місцева ради мають повноваження приймати рішення про створення  комунального закладу, здебільшого в соціальній сфері (КЗ), установи (КУ) чи організації (КО). Таким чином ІМР можуть створюватися як інституції комунальної власності територіальних громад. Правовий статус, порядок утворення КП, КУ та КО, особливості їх діяльності, а також повноваження місцевих рад щодо утворення, фінансування, регулювання та контролю їхньої діяльності були врегульовані у ГКУ.

Ініціатором створення ІМР у формі комунальної власності, як правило, виступають представники виконавчого комітету ради, депутатського корпусу або ж профільний структурний підрозділ виконавчого органу влади. Останній зі своєї ініціативи чи згідно отриманого доручення готує проект рішення міської ради про створення комунального ІМР, де зазначає мету та необхідність створення такої установи, основні види діяльності, структуру, джерела формування та розмір майна, необхідного для його функціонування, зокрема й статутного капіталу (як у грошовій, так і в негрошовій формі). Варто зауважити, що джерелом наповнення статутного капіталу КП є спеціальний фонд (бюджет розвитку) місцевого бюджету згідно п.2 ч. 3 ст. 71 Бюджетного кодексу України (далі – БКУ).

Що стосується КУ та КО, то їхнє майно є власністю територіальної громади та належить їм на праві оперативного управління. Це майно складають матеріальні та нематеріальні активи, основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі КУ чи КО. Засновником таких КУ чи КО від імені ради виступає відповідний структурний підрозділ виконкому (наприклад, управління чи відділ економіки), який і в основному і здійснюватиме його спрямування та контроль за діяльністю.

Керівник КУ та КО працює на контрактній основі з місцевою радою і призначається міським головою, або за результатом голосування на сесії ради, або ж шляхом проведення конкурсу, для чого розробляються особливі конкурсні умови та створюється спеціальна конкурсна комісія.

Статут КП, КУ та КО може містити  доволі широкий перелік діяльності (як, наприклад, у КП «Агенція розвитку Дніпра»[9]), включаючи участь у підготовці і реалізацію соціально-економічної політики, реалізацію й супровід програм і проєктів розвитку, взаємодію з МО і МФО, суб’єктами інвестиційної діяльності, підприємствами, установами й організаціями, підтримку МСБ, залучення інвестицій, управління індустріальними парками, маркетинг і брендинг територій тощо. У разі створення більш спеціалізованих ІМР, зокрема організацій у сфері розвитку підприємництва  чи залучення інвестицій, статут містить дещо вужчий перелік видів діяльності (наприклад «Фонд підтримки підприємництва» Кременчуцької міської ради Полтавської області, який є комунальною неприбутковою організацію [10] чи КУ “Інститут розвитку громади” Жовківської міської ради Львівської області[11].

Варто також зазначити, що крім бюджетного фінансування джерелами фінансових ресурсів для КП та інших організацій комунальної форми власності є надходження від господарської діяльності, зокрема платних послуг, а також кошти технічної допомоги.

Громадські організації (ГО) у сфері МЕР

Якщо створення ІМР у формі структурних підрозділів виконавчих органів влади та комунальної форми власності відбувається з ініціативи і за рішенням місцевих рад, то ініціаторами створення громадських чи благодійних формувань у сфері МЕР є активні представники громадянського суспільства, які, як правило, мають відношення до підприємницьких, наукових чи інших ділових кіл. Тобто в даному випадку має місце ініціатива знизу. Нерідко каталізатором створення таких інститутів є зовнішній вплив, наприклад рекомендації експертів, ознайомлення кращими практиками в Україні чи з міжнародним досвідом в рамках різноманітних проєктів МТД, співпраці із зарубіжними партнерами, пропозиції від інвесторів, що приходять у громаду тощо.

Здебільшого створення ІМР у формі ГО зумовлене необхідністю заповнити певні організаційно-управлінські прогалини у системі МЕР, а іноді й прогалини правового регулювання. Порядок утворення (реєстрації), функціонування й діяльності громадських об’єднань і благодійних організацій, їхній правовий статус визначено законами «Про громадські об’єднання»[12] та «Про благодійну діяльність та благодійні організації»[13].

Органами управління ГО є загальні збори членів ГО, правління ГО, голова ГО, а в деяких організаціях є ще посада виконавчого директора.

ІМР у формі ГО здійснюють різнобічну діяльність, залежно від потреб територіальної громади   та у відповідності до статуту, який затверджується установчими зборами засновників ГО.  Часто ГО охоплюють своєю діяльністю кілька громад певного мікрорегіону (вже згадана вище ГО «Агенція регіонального розвитку Прибужжя» (Володимир-Волинська територіальна громада Волинської області – інституція, що ставить за мету розвиток регіону над Бугом[14]). Іноді ця діяльність може поширюватися на різні регіони України (наприклад Громадська організація «Агенція сталого розвитку «АСТАР»[15]).

Статути ГО місцевого рівня, як правило, містять великий перелік напрямів діяльності[16], серед яких сприяння розробки та реалізації стратегії територіальних громад, проведення досліджень для визначення громадської думки щодо тих чи інших питань чи перспектив розвитку, співпраця з міжнародними організаціями та фондами, залучення проєктів міжнародної технічної допомоги, проведення тренінгів, підтримка  та консультування підприємців,  суб’єктів малого та середнього бізнесу, сприяння розвитку підприємницької, інноваційної та інвестиційної інфраструктури, залученню інвестицій, реалізації інвестиційних проєктів, маркетинг і брендинг території тощо. Окремі ГО також передбачають такий напрям, як залучення громадськості, різноманітну антикорупційну діяльність, захист довкілля і т.п.

Як правило,  ІМР у формі ГО, зорієнтовані на зовнішні джерела фінансових ресурсів, оскільки внески її засновників або членів можуть виражатися у матеріальних цінностях (приміщення, оргтехніка, засоби комунікації тощо) або ж бути лише на етапі започаткування організації для здійснення необхідних реєстраційних дій. Тому від початку своєї діяльності вони намагаються залучати гранти, технічну допомогу, а також надавати платні послуги. Разом з тим громадські, а також благодійні організації можуть отримувати фінансування з місцевого бюджету на виконання певної діяльності у сфері МЕР чи у формі соціального замовлення.

Практика створення ІМР змішаної форми власності за участю ОМС, бізнесу та громадянського суспільства має місце у багатьох країнах  Європи, зустрічається вона і в громадах України. Такі ІМР створються у результаті партнерства публічних органів влади та приватного сектору, зокрема підприємців і громадськості.

В українській практиці створюються також ІМР приватної форми власності, а їх організаційно-правовою формою зазвичай виступають товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ).

Залежно від переважаючого джерела у структурі фінансових надходжень ІМР, можна констатувати про три основні моделі фінансування їхньої діяльності: бюджетно орієнтована, проєктно орієнтована та сервісно орієнтована. Перша здебільшого покладається на фінансування з коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених чинним законодавством. У другій домінує фінансування на реалізацію конкретних ініціатив та проєктів від міжнародних організацій, донорів, грантодавців. Інституційно спроможні ІМР, які мають значний досвід і відповідне кадрове забезпечення надають якісні послуги на ринку, що може складати основну частку їх надходжень у їх фінансуванні.

Якщо ІМР діють як господарські товариства, засновники (або акціонери) здебільшого роблять лише початкові внески у грошовій або майновій формі, а фінансування подальшої їхньої діяльності відбувається переважно з надходжень за надані послуги, безповоротної фінансової допомоги, грантів тощо.

Проте закордонний досвід свідчить про те, що в цьому разі засновники (або акціонери) продовжують фінансово підтримувати ІМР ще впродовж принаймні кількох наступних років.

ІМР у сільській місцевості: можливі напрями

Потенціал ІМР у сільських і селищних громадах є значно нижчий, ніж у міських. Особливо актуальною ця проблема є для тих громад, основним напрямом економічного розвитку яких є аграрна сфера. Зрештою, дорадництво важливе і в плануванні розвитку сільських територій, формування парків та інших зон відпочинку, місць громадського використання, ведення підприємницької діяльності. Сільськогосподарська дорадча діяльність спрямована на задоволення потреб сільськогосподарських товаровиробників і сільського населення у підвищенні рівня знань та удосконаленні практичних навичок прибуткового господарювання, поліпшення добробуту селян та розвиток сільської місцевості.

Як показує досвід РП, найбільш популярні в сільській місцевості є сільськогосподарські дорадчі центри, які виконують передусім функцію інформації[17]. Сільськогосподарські дорадчі служби допомагають сільському населенню та товаровиробникам освоїти і ефективно використовувати методи прибуткового господарювання, впровадити нові сучасні технології, надають послуги з питань маркетингу, менеджменту, соціального розвитку села, допомагають вирішувати проблеми зайнятості, правового навчання сільського населення, сприяють створенню сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, кредитних спілок, громадських організацій та інших видів несільськогосподарських підприємств. Найголовніше, сільськогосподарські дорадчі служби поширюють необхідні знання серед сільського населення та сільськогосподарських товаровиробників.

Особливої актуальності це питання набуває із набуттям Україною статусу країни-кандидата в члени ЄС та необхідністю передвступної підготовки до членства в ЄС, що вимагатиме певних інституційних, правових, адміністративних, соціальних та економічних реформ у сфері аграрного та сільського розвитку з  метою зробити свій сільськогосподарський сектор і сільські райони більш стійкими,  узгоджуючи їх аграрну політику зі спільною сільськогосподарською політикою ЄС. Сільські громади заздалегідь повинні готуватися до програми передвступної підготовки для сільського розвитку, яка з часом стане доступною з тим, щоб максимально нею скористатися в майбутньому.

Роль об’єднань, мереж, асоціацій у сфері МЕР

Цікавою ініціативою є створення асоціацій та мереж агенцій МЕР. Так Громадська спілка «Мережа Агенцій місцевого економічного розвитку»[18] (далі – Мережа АМЕР) є громадською неприбутковою організацією, що об’єднує фізичних осіб та юридичних осіб приватного права з різних регіонів України. А її діяльність покликана сприяти формуванню сталого розвитку регіонів України шляхом підвищення конкурентоздатності громад.

Відправною точкою створення Мережі АМЕР вважається зустріч міст-енергетиків, котра відбулася 27 листопада 2021 року в м. Ладижин. Голови п’яти монопрофільних громад (Добротвірської, Бурштинської, Ладижинської, Зеленодольської та Курахівської) підтримали ініціативу запуску Мережі АМЕР. На сьогодні до її складу входить 10 Агенцій місцевого економічного розвитку, які переважно розташовані у монопрофільних громадах і представляють Вінницьку, Дніпропетровську, Донецьку, Івано-Франківську, Запорізьку, Луганську, Львівську та Хмельницьку області.

Більш масштабною є Національна мережа Центрів інформаційної підтримки бізнесу[19] (далі – Мережа ЦІПБ) є громадською спілкою з ознакою неприбутковості, діяльність котрої спрямована на надання малому і середньому бізнесу інформації про можливості, що існують для нього на ринку, шляхом проведення високоякісних практичних бізнес-заходів задля забезпечення підвищення їх конкурентоспроможності.

Мережу ЦІПБ було створено у результаті співпраці в межах проекту ЄС «EU4Business: Підтримка малих та середніх підприємств (МСП) в Україні» за підтримки Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) упродовж 2016-2020рр. та офіційно зареєстровано 28 вересня 2020 р.

Немаловажну роль в питаннях МЕР територіальних громад відіграють всеукраїнські асоціації територіальних громад. Зокрема Асоціація міст України[20] (АМУ) серед іншого пропонує експертні консультації у сфері МЕР, навчальні матеріали, кращий досвід у сфері МЕР тощо[21].

Мал. 3. Закладка «Сталий економічний розвиток» на веб-порталі АМУ

Всеукраїнська Асоціація ОТГ[22] є загальноукраїнським об’єднанням місцевого самоврядування органів місцевого самоврядування, яка об’єднала понад 800 громад з усіх регіонів України. Організація створена  для поширення кращих практик  управління громадами, зокрема й у сфері МЕР.

Секторальна платформа «Економіка та інвестиції»   є консультативно-дорадчим органом Асоціації ОТГ  й покликана  надавати експертну підтримку та консультативні послуги своїм членам в сфері економічного, просторового і сільського розвитку, сприяти міжмуніципальному співробітництву, вивчати та формувати базу даних кращих практик, допомагати ОТГ в залученні внутрішніх та зовнішніх інвестицій для МЕР.

Мал.4. Секторальна платформа Асоціації ОТГ «Економіка та інвестиції»[23]

Метою діяльності Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Всеукраїнська асоціація громад»[24] (ВАГ) є сталий розвиток сільських територій. Серед напрямів діяльності ВАГ проведення різноманітних заходів та фермерських форумів, ініціювання створення фонду розвитку сільських територій, питання розвитку громад, у першу чергу – сільського розвитку, бюджетної та податкової політики, земельних відносин тощо. Певну увагу ВАГ приділяє розвитку спроможності громад у сфері проєктної діяльності. Проєктний офіс ВАГ створено для допомоги громадам у втіленні їх ініціатив, що сприяють економічному зростанню та підвищенню якості життя мешканців.

Основні напрями співпраці – залучення позабюджетного фінансування, допомога у пошуку, підготовці та супроводі грантових заявок та реалізації проєктів, навчання проєктних менеджерів, консультаційна підтримка на всіх етапах реалізації проєктів.

Мал.5. Приклад навчального заходу ВАГ у сфері проєктного управління

Як здобути знання та підвищити кваліфікацію у сфері МЕР

Окремі ВНЗ запроваджують освітню програму «Управління територіальною громадою»[25], зокрема така впроваджена в Маріупольському університеті, який релоковано в м. Київ. Програма спрямована на підготовку висококваліфікованих фахівців із сучасним проєвропейським баченням, професіоналів, справжніх лідерів, які зможуть як сформувати стратегічне бачення розвитку громади, так і згуртувати її задля досягнення цілей розвитку.

Питанням підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, а також депутатів місцевих рад опікується Національне агентство України з питань державної служби (НАДС). Його діяльність, серед іншого, спрямована на вдосконалення для зазначеного кола осіб раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань.

Підвищення кваліфікації здійснюється закладами освіти, установами, організаціями, які мають право надавати відповідні освітні послуги, незалежно від форми власності.

Зокрема затверджено спеціальні сертифіковані програми, які охоплюють питання функціонування та основних напрямів діяльності органу місцевого самоврядування серед яких «Місцевий економічний розвиток».

З метою забезпечення професійного розвитку державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування створено Портал управління знаннями НАДС.

Портал призначений для:

• забезпечення розвитку ринку освітніх послуг у сфері професійного навчання;
• інформування провайдерами про наявні освітні, професійні та наукові програми підготовки за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» галузі знань «Публічне управління та адміністрування», загальні та спеціальні програми підвищення кваліфікації;
• організації електронної взаємодії суб’єктів Порталу з метою забезпечення професійного розвитку державних службовців, голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, посадових осіб місцевого самоврядування, обміну практиками та досвідом.

Власником Порталу та виключних майнових прав на його програмне забезпечення є держава в особі НАДС.

Для підвищення кваліфікації у сфері МЕР Київським національним університетом імені Тараса Шевченка розроблена спеціальна професійна (сертифікатна) програм «Місцевий економічний розвиток»[26]. Вона спрямована на досягнення відповідності знань з боку посадових осіб місцевого самоврядування щодо принципів місцевого економічного розвитку, методів, інструментів і фінансових можливостей для їх реалізації. Завдяки навчанню фахівці повинні стати достатньо обізнаними та зможуть стратегічно мислити, своєчасно приймати рішення, зокрема й у нестандартних ситуаціях, застосовувати інноваційні підходи в роботі. Головне ж – будуть здатними ефективно сприяти місцевому економічному розвитку у практичній площині.

Ініціатори програми переконані, що навчання сприятиме розвитку професійної компетентності посадових осіб місцевого самоврядування та дозволить забезпечити:

• ефективне управління місцевим економічним розвитком;
• використовувати інструменти стратегічного планування;
• ефективно просувати громаду завдяки маркетингу територій;
• підтримувати малий і середній бізнес;
• займатися залученням інвестицій;
• вивчати потреби ринку та розвивати трудові ресурси;
• визначати і залучати джерела фінансування МЕР;
• здійснювати об’єктивне оцінювання МЕР з допомогою фахово визначених індикаторів.

Зміст програми включає 9 модулів, зокрема:

1. Основи місцевого економічного розвитку.
2. Демократичне врядування.
3. Методологія та сучасна практика стратегічного планування.
4. Інвестиції як інструмент місцевого економічного розвитку.
5. Підтримка розвитку місцевого бізнесу та підприємництва.
6. Розвиток трудових ресурсів.
7. Маркетинг і брендинг території.
8. Механізми фінансування місцевого економічного розвитку.
9. Моніторинг місцевого економічного розвитку та оцінювання результатів

Крім КНУ імені Тараса Шевченка навчання можуть проводитися регіональними центрами підвищення кваліфікації НАДС. Зокрема такі послуги пропонує заклад післядипломної освіти Вінницький регіональний центр підвищення кваліфікації[27].

Немаловажною є самоосвіта у сфері МЕР, оскільки доступ до мережі Інтернет та сучасні технології дають можливість ознайомитися з різними моделями МЕР, успішним досвідом та кращими практиками як в Україні, так і закордоном.

Разом з тим, найголовніше – це фахове зростання в процесі реалізації політики МЕР в конкретній територіальній громаді, безпосереднє впровадження вітчизняного і зарубіжного успішного досвіду на практиці. Адже практика – це критерій істини. Вона має стати свідченням усвідомленої, чітко спланованої, цілеспрямованої, багатогранної діяльності команди фахівців у сфері МЕР, спрямованої на зростання конкурентоспроможності місцевої економіки, підвищення добробуту громади та якості життя її мешканців.

Цей матеріал  створено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках реалізації проєкту «Стійкість та розвиток – методичні рекомендації для територіальної громади», що здійснюється ГО «Інститут громадянського суспільства». Зміст цього матеріалу представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».