Київ. 28 липня. ІНТЕРФАКС-УКРАЇНА – Лише п’ять проривних із 230 низьковуглецевих технологій допоможуть досягти нульових показників викидів до 2050 року, вважає дослідницька група компанії Wood Mackenzie.
Так, аналітики виокремили: уловлювання та зберігання вуглецю, водень, технологію Grid tech, сонячні батареї та малі ядерні реактори.
Наразі глобальна енергетична система на 80% залежить від викопного палива. Зниження викидів СО2 потребуватиме протягом наступних трьох десятиліть інвестицій у розмірі $70 трлн, зазначають експерти. Але капітал надходитиме в нові технології лише в тому разі, якщо політична підтримка, включно зі стимулами, буде правильною, пояснюється у звіті Wood.
Проєктний обсяг уловлювання, утилізації та зберігання вуглецю (CCU) зріс до 480 млн тонн і потребує десятикратного збільшення, щоб скоротити викиди на 15-20% і досягти нульових показників до 2050 року, йдеться в дослідженні. Інвестиційні можливості в цей сегмент протягом наступних 10 років оцінюють в $150 млрд.
“Повідомлення про проєкти сповільнилися мірою того, як розробники шукають можливостей для їхньої реалізації. Технологія добре зрозуміла, але не повністю доведено її комерційну доцільність, питання надійності, продуктивності та масштабованості. Крім того, це дорого (від $20 до $400/т CO2, залежно від джерела). Частини ланцюжка створення вартості оминули увагою, серед них поглинання викидів і транспортування до сховища. Політична підтримка необхідна для створення нового галузевого сегмента, і США та Канада випереджають Європу та Азію за цільовими стимулами”, – пишуть аналітики.
Крім того, наразі технології для уловлювання, використання і зберігання діоксиду вуглецю (Carbon Capture, Utilization and Storage – CCUS) приділяють основну увагу декарбонізації видобутку природного газу. Однак реальний вплив чинитиметься в важковидобувних секторах, таких як сталь, цемент і хімічні речовини, вважають вони. Великомасштабні перевезення CO2 також необхідні для надання допомоги країнам, які не мають потенціалу зниження викидів усередині країни, що особливо актуально для потенційних поглиначів у Північно-Західній Європі та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
Водень здатний забезпечити скорочення 20% викидів, необхідне для досягнення нульових показників до 2050 року. “Але мине 10 років, перш ніж потужність досягне значного масштабу”, – пише Wood. Наразі проєктні потужності виробництва водню становлять понад 90 млн тонн на рік, і їх необхідно збільшити вшестеро, зазначають експерти. Також збільшилася кількість варіантів використання: від транспортного сектору і сталеливарного виробництва до проєктів у галузі авіації, суднобудування і довготривалого зберігання енергії.
“Досі мало хто ухвалив остаточне інвестиційне рішення, але точкова державна підтримка змінить це. Але більш суттєві проєкти просто потребуватимуть часу, щоб забезпечити достатній приплив фінансування, також їм знадобиться інтеграція в наявну енергетичну систему. Деякі розробники намагатимуться залучити зовнішній капітал на стадії проєктування, включно з Big Oil”, – йдеться в дослідженні.
У рамках технології Grid tech (“Розумної мережі”) з передання електроенергії розроблено системи динамічних потужностей, які використовують, зокрема, погодні дані для визначення рівня завантаження ліній, забезпечуючи вищу пропускну здатність за сприятливих умов. Згідно з прогнозами, така технологія надасть змогу відмовитися від виробництва електроенергії на викопному паливі.
Система автоматизації будівель (BAS) забезпечує централізований моніторинг і контроль навантажень, а також використовує передові додатки, такі як реагування на попит.
Домінування сонячних батарей на ринку поновлюваних джерел енергії зумовлено низькою вартістю наземних панелей із використанням кремнієвих елементів. Наразі розробляються плавучі сонячні батареї, які є альтернативою впровадження великомасштабних сонячних батарей.
Відродження атомної промисловості залежить від малих ядерних реакторів (SMR, максимальна потужність 300 МВт). На ринку конкурують кілька конструкцій SMR, де реактори охолоджуються, наприклад, водою або газом.