Міф 1. Штрафи за борги по аліментах призначаються в судовому порядку.
Закон України “Про виконавче провадження” чітко визначає процедуру примусового стягнення дитячих коштів. Один із ефективних методів впливу на боржника – накладання фінансових санкцій у вигляді штрафів. При цьому сам державний виконавець вирішує питання про накладення штрафу, і немає необхідності звертатися до суду.
Міф 2. За призначенням штрафів треба звертатися особисто до виконавця.
Державний виконавець, використовуючи повноваження в рамках виконавчого провадження, самостійно накладає штраф без особистого звернення стягувача.
Міф 3. Штрафи за несплату аліментів є фіксованими.
Штраф визначається у відсотковому співвідношенні до загальної суми заборгованості за дитячі платежі за певний період. Наприклад, за 1 рік несплати аліментів штраф становить 20%, за 2 роки – 30%, а за 3 роки – 50%.
Міф 4. Штрафні кошти, стягнуті за несплату аліментів, перераховуються в бюджет держави.
Штрафи мають не лише виховний, але й цільовий характер. Всі зібрані кошти повністю перераховуються на користь дитини.
Міф 5. Під час війни призупиняється накладання будь-яких фінансових санкцій за прострочення аліментних платежів.
Введення воєнного стану не звільняє від нарахування пені за прострочення сплати аліментів. Таким чином, несплата аліментів при воєнних обставинах обов’язково призведе до нарахування штрафу.
Автор: Марічка Хижа