У контексті післявоєнного відновлення України набуває популярності ідея розробки українського «Плану Маршалла», що спрямований на ефективне використання коштів західних партнерів. Ця концепція не нова і виникла після першого Майдану в 2004 році, коли Україна змінила свій вектор розвитку з проросійського на прозахідний. Вже тоді з’явились ідеї перетворення країни на «вітрину Заходу».
Перші спроби розробки аналогічного плану відновлення в Україні здійснилися у 2007 році та після Майдану в 2014 році. Французький журналіст Бернар-Анрі Леві та британський історик Тімоті Гартон-Еш внесли свій внесок у створення відповідних проектів, проте жоден із них не знайшов реальної реалізації.
Справжній «План Маршалла», офіційно названий European Recovery Program, був запроваджений у 1947 році. На відміну від загального уявлення, найбільше фінансування не отримала Німеччина, а Великобританія та Франція. Політичні обмеження, введені США, виключали комуністів з урядів країн-одержувачів.
Важливо відзначити, що економічне відновлення Німеччини, яке відоме як “німецьке економічне диво”, було наслідком економічних реформ Людвіга Ерхарда, а не виключно Плану Маршалла. Японія також зазнала успіху завдяки демонополізації економіки та реформам, що зменшили концентрацію влади в руках обмеженого кількісно фінансово-промислових груп.
Сучасний “План Маршалла” для України може полягати в відкритті свого внутрішнього ринку для українських товарів, аналогічно до підходу, що діяв для Японії та Німеччини. Замість “безкоштовної риби” це може бути умовна вудка, створена для того, щоб стимулювати експорт та розвиток української економіки. Програми пільгової торгівлі та інші підтримки можуть відкрити нові можливості для ефективного використання фінансової допомоги та створення стійкого економічного зростання в Україні.
Автор: Марічка Хижа