Передмова
Що таке «політика» у загальноприйнятому розумінні цього слова?
Формування місцевої політики: цикл і етапи Формування місцевої політики: цикл і етапи
Основні етапи процесу вироблення та реалізації місцевої політики
Які документи формують місцеву політику?
Як проводити аналіз ситуації у громаді для формування місцевої політики?
Як враховуються інтереси та політичні документи держави та регіону при формуванні місцевої політики?
Проміжний висновок.
Передмова
Так склалося в Україні, що термін «політика» закріпився винятково за окремими суб’єктами, зокрема, політичними партіями та органами влади національного рівня: Верховною Радою України, Президентом України, почасти Кабінетом Міністрів України.
Проте насправді існує і місцева політика, яка, на жаль, у сприйнятті багатьох українців розуміється як «політиканство». Впровадження на виборах до місцевих рад різних варіантів пропорційної виборчої системи і намагання якомога більше прив`язати місцевих депутатів до партійної діяльності привели до того, що багато хто у громадах та регіонах переконаний у хибності такого підходу, що саме він привніс на місцевий та регіональний рівень «політику», якої тут не може бути.
Тут варто зауважити, що у більшості європейських країн-членів ЄС, до якого ми також прагнемо, місцеві представницькі органи обирають на партійній основі за різноманітними пропорційними виборчими системами, які передбачають можливість і непартійного висування кандидатів. За багато років існування таких багатопартійних плюралістичних виборчих систем на місцевому рівні, виборці в європейських країнах розуміють відмінності між політикою національного рівня та місцевою політикою. Тому там досить часто бувають випадки, коли у певних громадах чи регіонах на місцевому рівні голосують за одні партії, а на національних виборах – за інші.
Тому ми спробуємо розібратись у чому суть місцевої політики, чому вона відрізняється від політики національного рівня, як вона має формуватись та реалізовуватися, які документи місцевого рівня можна вважати документами місцевої політики.
Що таке «політика» у загальноприйнятому розумінні цього слова?
Полі́тика[1] (від грец. πολιτική — діяльність самоуправління у полісі (місті-державі), а надалі — «мистецтво управління» державою і суспільством) — діяльність з вирішення питань життя суспільства чи певної його частини.
Полі́тика[2] (грец. πολιτική ― самоуправління в полісі, державні та суспільні справи, мистецтво управління державою) ― одна зі сфер людської діяльності, спрямована на реалізацією цілей та інтересів задля регулювання різнорівневих взаємин між суспільними групами, державами й народами.
Якщо уважно прочитати наведені вище визначення політики, можна припустити, що політика це:
- діяльність;
- діяльність з певною метою;
- діяльність в інтересах певних соціальних груп;
- діяльність пов’язана з регулюванням певних відносин.
Відтак, ми можемо дійти висновку, що на локальному рівні місцева політика пов’язана з певним регулюванням відносин в інтересах місцевого населення на основі мети і в межах повноважень органу, який формує таку політику.
Відтак, ключовим тут є слово МЕТА. Хто визначає цю мету для місцевої політики? За великим рахунком МЕТУ політики визначають політики – особи, які обрані у відповідну раду.
Обирають їх виборці, яким подобається виборча програма цих політиків чи політичних партій, які балотуються на виборах. Адже передвиборча програма і має окреслювати загальні засади місцевої політики, яку планують впроваджувати ці діячі після свого обрання.
Це правило поширюється на всі європейські країни, не зважаючи на відмінності у адміністративно-територіальному устрої чи виборчих системах.
Зазвичай місцева політика формується на базі повноважень органів місцевого/регіонального самоврядування, визначених національними конституціями та відповідними законами з урахуванням змісту передвиборчих програм.
Правда існують випадки, коли після виборів місцева політика переходить в дещо інше русло: погодження загальних підходів до такої політики на основі коаліційних домовленостей у місцевих представницьких органах та вироблення окремих політик у сфері повноважень органу на основі аналізу потреб та ідентифікації проблем у відповідній громаді/районі/регіоні.
Оскільки ми тут розглядаємо місцеву політику власне територіальних громад, то саме цьому рівню адміністративно-територіального устрою буде приділено більше уваги. В основному те, що притаманно формуванню та реалізації місцевої політики на рівні територіальних громад, може застосовуватись і до регіонального рівня – обласних рад. Районні ради в Україні по суті не мають відчутного впливу на розвиток районів та громад, тому і місцева політика тут не виробляється.
На основі європейського та уже й українського досвіду можна виокремити певні механізми партійного впливу на місцеву політику:
- Можливість прийняття рішень:
По-перше: рішення приймаються більшістю голосів, тому партія чи коаліція партій, які набрали більше голосів на виборах, мають змогу проводити свої рішення.
По-друге: партійний склад місцевих рад визначає черговість вирішення проблем чи прийняття рішень, в залежності від домовленостей між фракціями чи партійними групами.
В усталених демократіях, правоцентристські партії можуть акцентувати увагу на економічному розвитку громади, тоді як лівоцентристські – зазвичай зосереджуються на соціальних проблемах. Для України це поки що не є актуальним через відсутність ідеологічних партій.
- Розподіл ресурсів територіальної громади: Через вплив на ухвалення рішень, партії впливають на розподіл бюджетних коштів між різними сферами: освіта, охорона здоров’я, культура, інфраструктура та інші, а також на виділення земельних ділянок, вирішення питань щодо приватизації чи оренди комунального майна.
- Планування майбутнього: Підготовка та ухвалення стратегічних планувальних документів, що впливають на розвиток громад на середньострокову чи довготривалу перспективу: стратегія розвитку громади, просторовий план, місцеві програми.
Приклад:
У двох містах Польщі однакові політичні партії у місцевих радах мають досить близькі платформи для діяльності у цих містах, але з деякими особливостями:
Краків
- Prawo i Sprawiedliwość (PiS): Зосереджена на соціальній політиці, забезпеченні безпеки та підтримці традиційних цінностей.
- Platforma Obywatelska (PO): Пропонує кроки з економічного розвитку, інвестицій у інфраструктуру та підтримки малого бізнесу.
- Sojusz Lewicy Demokratycznej (SLD): Закликає до соціальної справедливості, захисту прав працівників та підтримки соціальних служб.
Жешув
- Prawo i Sprawiedliwość (PiS): Перевага надається розвитку інфраструктури, забезпеченню безпеки та підтримці сімейних цінностей.
- Platforma Obywatelska (PO): Зосереджена на економічному розвитку, підтримці культурних ініціатив та інвестиціях у освіту.
- Sojusz Lewicy Demokratycznej (SLD): Прагне до соціальної справедливості, підтримки соціальних служб та захисту прав працівників.
Тобто навіть чітко виражені ідеологічні партії, які представлені у місцевих радах, адаптують свою місцеву політику до особливостей і потреб конкретної громади, виходячи при цьому і з своїх ідеологічних постулатів, схвалених на національному рівні.
В українських реаліях ситуація виглядає суттєво по-іншому. Одні партії на місцевих виборах у свою програму закладають дуже конкретні об’єкти, які вони планують збудувати чи реконструювати, а інші пропонують те, що взагалі від них не залежить через обмеження повноважень.
Приклад:
- З передвиборчої програми партії до міської ради:
«Освіта
- Завершення будівництва початкової школи по вул. Залізняка, 32.
- Завершення добудови приміщень закладів освіти (НВК №10, НВО №1, СЗОШ №8, Ліцей №17).
- Забезпечення здорового харчування у закладах освіти.
- Виплата персональних стипендій міської ради для обдарованих дітей міста, премій міської ради кращим педагогічним працівникам закладів освіти міста.
- Підтримка закладів професійної (професійно-технічної) освіти.»
- З передвиборчої програми партії до обласної ради:
«Ми гарантуємо, що:
– Середня зарплата зростатиме з кожним роком і у 2023 р. становитиме 13500 гривень.
– Рівень безробіття скоротиться до 7% у 2023 р.
– … область щорічно отримуватиме від держави близько 3 млрд гривень на регіональний розвиток.»
У випадку програми до міської ради навіть дуже конкретні будівництва не дають відповіді на запитання, а якою буде позиція партії у міськраді щодо освіти? Що дасть добудова цих шкіл? Якою взагалі є мета політики у сфері освіти?
У випадку передвиборчої програми до обласної ради, маємо гасла, які мало корелюються із можливостями самої обласної ради впливати на ці процеси. Зростання зарплат та скорочення безробіття прямо не залежить від обласної ради, хоча певний внесок у це може бути завдяки стимулювання розвитку області на основі обласної стратегії, якщо вона буде ґрунтовною і під неї буде передбачено належне фінансування. Але для цього потрібно виконати величезну роботу у форматі вироблення та реалізації політики.
Формування місцевої політики: цикл і етапи
Цикл вироблення місцевої політики включає кілька ключових етапів, які забезпечують системний підхід до прийняття рішень на місцевому рівні.
Формування та реалізація політики відбувається за певним алгоритмом. По суті є багато різних публікацій, щодо циклу політики, але різниця між ними не є значною.
Ключовою різницею є те, що покладається в основу вироблення політики: потреба чи проблема?
Як правило, більшість дослідників у сфері політичного циклу погоджуються з тим, що навіть тут різниця не є надто значною. Просто проблема є більш відомою, більш подразливою, ніж потреба.
Приклад: Потреба молоді для вибудови свого успішного життя – можливість отримати якісну освіту. А далі ми розуміємо, що існуюча система шкільної освіти у громаді її не дає. Тобто те, що ми маємо зараз і є проблемою, що не дає змоги задовольнити потребу.
Тому далі спробуємо показати весь цикл вироблення та реалізації місцевої політики, застосовуючи більш вживане розуміння такого циклу через розв’язання проблеми.
Основні етапи процесу вироблення та реалізації місцевої політики[3]:
1. Ідентифікація проблеми
На цьому етапі визначаються основні проблеми у визначеній сфері та з`ясовуються причини, що породили проблему чи нові виклики, які не дають змоги задовольнити потреби у нинішніх умовах.
Потрібно пам`ятати, що проблеми/потреби слід розглядати через призму людини, а не якогось об`єкта.
Для ідентифікації проблем чи з’ясуванні потреб використовуються опитування жителів, проведення фокус-груп та консультацій з експертами, аналіз статистичних даних.
Приклад: ідентифікація проблеми
| правильно | не правильно |
| Жителі мікрорайону N не забезпечені питною водою | Вежа водопостачання знаходиться в неробочому стані |
2. Визначення причин породження проблеми
Тут потрібно проаналізувати чому з’явилася проблема, якою є основна причина, яку можна вирішити на цьому рівні розроблення політики.
У нашому випадку причиною відсутності води в мікрорайоні може бути порив водогону, відсутність води в свердловині або дійсно несправність водонапірної вежі.
3. Формулювання мети політики, цілей та завдань
Після ідентифікації проблеми формулюється конкретна мета політики, визначаються конкретні цілі та завдання, які потрібно досягти. Цілі повинні бути конкретними, вимірюваними, досяжними, реалістичними та в визначених термінах (SMART).
Якщо ми правильно ідентифікували проблему, то нам досить не складно визначити мету, яка також визначається через людину та її потреби.
В нашому прикладі метою політики може бути: Забезпечення стабільного постачання питної води у мікрорайон N громади.
Цілі політики тут також можуть бути дуже конкретними: подача води в будинки з централізованим водопостачанням цілодобово; встановлення точок доступу до кранів подачі води у місцях без централізованого водопостачання; забезпечення добового дебіту води у мікрорайоні відповідно до розрахункових потреб.
4. Розробка політики
На цьому етапі визначаються та аналізуються різні варіанти рішень для досягнення мети. Їх може бути декілька в залежності від результатів аналізу причин появи проблеми: встановлення нових насосів на свердловині; відновлення спроможності водонапірної вежі; прокладення нового водогону з іншого джерела, тощо. Після вибору найкращого варіанту, розробляються конкретні документи політики для вирішення цієї проблеми. Це може бути локальний проєкт відновлення водонапірної вежі, якщо проблема тільки тут, або місцева програма забезпечення водопостачанням мікрорайону, якщо потрібно впроваджувати низку заходів, як от ремонт вежі, встановлення нових точок доступу до води, упорядкування обліку поданої води, оплати водопостачання, тощо ….
5. Консультації та обговорення
Як правило проекти документів політики обговорюються з громадськістю, зацікавленими сторонами та експертами. Це забезпечує прозорість процесу та врахування думок різних груп населення покращує розуміння жителями суті проблеми та способу її вирішення. В процесі обговорення може бути ідентифіковано більш оптимальний варіант вирішення проблеми.
6. Прийняття та оприлюднення рішень
Після обговорення проект документу політики виноситься на розгляд місцевої ради/виконкому для прийняття остаточного рішення. Тут варто розуміти, що в процесі розгляду проекту рішення на засіданні місцевої ради в нього може бути внесено правку, яка зашкодить досягненню необхідного результату. Тому регламент ради має передбачати дуже чітку процедуру розгляду такого документу та подання поправок.
Прийняте рішення має бути оприлюднено відповідно до правил, визначених законом чи регламентом ради
7. Впровадження політики
Впровадження політики передбачає фінансування та реалізацію заходів, визначених відповідним документом політики, а також поточний моніторинг виконання та коригування дій у разі необхідності.
8. Оцінка та моніторинг
Для розуміння успішності політики тут має проводитись оцінка ефективності реалізації документів політики. Це може включати аналіз досягнутих результатів, проведення опитувань та консультацій з громадськістю, порівняння досягнутих показників з контрольними. На основі отриманих даних можуть бути внесені корективи до політики.
9. Звітування та зворотний зв’язок
Цей етап включає звітування про результати впровадженої політики перед громадськістю та зацікавленими сторонами. Це забезпечує прозорість процесу та можливість отримання зворотного зв’язку для подальшого вдосконалення політики.
Цей цикл є безперервним процесом, який дозволяє органам місцевого самоврядування ефективно реагувати на потреби та виклики громади, забезпечуючи сталий розвиток та підвищення якості життя її жителів.
При дотриманні правил циклу формування і реалізації місцевої політики, ідеологічні орієнтири партій, які мають більшість у місцевій раді, також впливають певним чином передусім на пошук варіантів вирішення проблеми, але не є визначальними. Таким чином використання цих правил покращує конвергенцію партійних та місцевих інтересів задля розвитку громади.
Проміжний висновок 1:
- Політика на місцевому рівні має своє місце. Вона здійснюється представницьким органом територіальної громади – сільською, селищною чи міською радою.
- Політичні партії у раді впливають на вироблення місцевої політики у тому числі через ідеологічні орієнтири своїх партій.
- Місцева політика розробляється і реалізовується винятково в межах повноважень територіальних громад, визначених Конституцією України та законами України.
- До документів місцевої політики належать передусім документи середньострокового планування – стратегії, концепції, місцеві програми, а також щорічний бюджет та програма соціально-економічного розвитку, якщо така ухвалюється.
- Вироблення місцевої політики здійснюється за загальними принципами, визначеними для підготовки політик різних рівнів урядування з врахуванням особливостей певної громади.
- Підходи, які застосовуються до вироблення місцевої політики, можна застосовувати до підготовки та реалізації проєктів розвитку, які подаються на отримання підтримки з боку міжнародних організацій.
Які документи формують місцеву політику?
Як уже йшлося вище, це передусім документи середньострокового планування – стратегії, концепції, місцеві програми, а також щорічний бюджет та програма соціально-економічного розвитку, якщо вона ухвалюється.
Далі розглянемо ці ключові документи більш детально.
- Стратегія розвитку територіальної громади
Розробка стратегії розвитку територіальної громади передбачена Законом «Про засади державної регіональної політики», а сама стратегія віднесена до планувальних документів державної регіональної політики. Цим же законом визначається, що «план заходів з реалізації стратегій розвитку територіальних громад» відноситься до документів реалізації політики.
Законом також встановлюється, що стратегія розвитку територіальної громади має розроблятись «з урахуванням пріоритетів, що визначені Державною стратегією регіонального розвитку України та відповідними регіональними стратегіями розвитку».
Стратегія розвитку територіальної громади, по суті, є основним документом для громади. Цей документ місцевої політики передусім визначає загальне бачення розвитку громади, напрями і пріоритети в різних сферах, які належать до компетенції громади і є основою для вироблення «галузевих» політик на короткострокову перспективу.
Детально про розроблення стратегії розвитку територіальної громади можна ознайомитись у розділі «Планування розвитку територіальної громади»
- План відновлення та розвитку територіальної громади
Розроблення цього документу визначено законом України «Про засади державної регіональної політики» для громад, які відносяться до «територій відновлення». Більш детально про «плани відновлення» та порядок їх розроблення йдеться у постанові Кабінету Міністрів України від 18 липня 2023 р. № 731 «Про затвердження порядків з питань відновлення та розвитку регіонів і територіальних громад», якою затверджено «ПОРЯДОК розроблення, реалізації та моніторингу плану відновлення та розвитку регіонів і планів відновлення та розвитку територіальних громад».
- Концепція інтегрованого розвитку території територіальної громади
Розроблення цього документу громадами визначено законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»[1], що насправді є дещо суперечливим. Адже цей закон відповідно до своєї назви загалом має регулювати лише містобудівну діяльність. Проте закон визначив:
«концепція інтегрованого розвитку території територіальної громади – документ стратегічного планування, який може розроблятися на замовлення органу місцевого самоврядування із залученням місцевих мешканців, суб’єктів господарювання, що зареєстровані та/або здійснюють господарську діяльність на території відповідної територіальної громади або мають намір здійснювати таку діяльність у межах відповідної території, і визначає довгострокові, міждисциплінарні, просторові та соціально-економічні пріоритети розвитку території, є вихідними даними для розроблення містобудівної документації на місцевому рівні на принципах сталого розвитку з метою підвищення якості життя, доступності та рівності можливостей, сприяння розвитку соціальних суспільних відносин та ділової активності, оптимізації адміністративної діяльності, відповідає державним і регіональним програмам розвитку та затверджується відповідним органом місцевого самоврядування;»
Відтак цей документ можна віднести до документів політики, проте його розроблення не є обов’язковим, однак його наявність паралельно із таким обов’язковим документом, як стратегія розвитку територіальної громади може створити зайві дублювання чи суперечності, що не сприятиме збалансованому розвитку громади.
- Комплексний план просторового розвитку території територіальної громади
Цей документ є важливим документом, що визначає політику просторового розвитку громади на достатньо тривалий період. Дуже важливо, щоб при його розробці враховувалося бачення та стратегічні цілі розвитку територіальної громади, що були визначені при розробці стратегії розвитку територіальної громади.
Визначення комплексного плану просторового розвитку згідно Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є досить об’ємним:
«комплексний план просторового розвитку території територіальної громади – одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та документація із землеустрою, що визначає планувальну організацію, функціональне призначення території, основні принципи і напрями формування єдиної системи громадського обслуговування населення, дорожньої мережі, інженерно-транспортної інфраструктури, інженерної підготовки і благоустрою, цивільного захисту, охорони земель та інших компонентів навколишнього природного середовища, формування екомережі, охорони і збереження культурної спадщини та традиційного характеру середовища населених пунктів, а також послідовність реалізації рішень, у тому числі етапність освоєння території;»
З цього визначення можна зробити висновок, що частково комплексний план просторового розвитку також є важливим з точки зору місцевої політики використання земель, хоча політика управління земельними ресурсами у громаді є більш ширшою темою, ніж ті елементи, які визначаються планом.
5. Програма комплексного відновлення області, території територіальної громади (її частини)
Ця програма, як і у випадку з «концепцією інтегрованого розвитку» навряд чи є такою, що випливає з предмету регулювання цього закону. Але закон передбачає можливість підготовки такої програми, яка в принципі може розглядатись, як документ місцевої політики відновлення у громаді. Визначення програми, яке наводиться у законі, показує, що загадана програма загалом може бути надто об’ємною і такою, що конкуруватиме з іншими документами політик, наприклад з планом відновлення, стратегією розвитку територіальної громади. Правда варто зазначити, що цей документ не є обов’язковим для територіальних громад.
«Програма комплексного відновлення області, території територіальної громади (її частини) (далі – програма комплексного відновлення) – обласна або місцева програма відновлення територій, яка визначає основні просторові, містобудівні та соціально-економічні пріоритети політики відновлення і включає комплекс заходів для забезпечення відновлення території відповідної області, території територіальної громади (її частини), яка постраждала внаслідок збройної агресії проти України або в якій сконцентровані соціально-економічні, інфраструктурні, екологічні чи інші кризові явища. Програма комплексного відновлення не належить до містобудівної документації».
6. Місцева(цільова) програма
Місцева програма є документом політики територіальної громади у певній сфері. Загалом не існує спеціального законодавства, яке визначає зміст та вимоги до укладання таких програм. Тому, власне, територіальні громади можуть ухвалити свої місцеві нормативні акти, у яких передбачити вимоги до змісту та порядку розроблення і виконання місцевих програм. Багато територіальних громад мають такі місцеві акти. Для їх підготовки в основному застосовувалися положення закону «Про державні цільові програми», який безпосередньо не поширюються на місцеві програми.
Також загальні підходи до розуміння змісту місцевої програми можна виокремити із визначення, яке міститься в Законі Україні «Про засади державної регіональної політики»: «місцева програма розвитку – комплекс взаємопов’язаних завдань та заходів довготривалого характеру, спрямованих на досягнення визначених стратегією розвитку територіальної громади цілей, оформлений як документ, що затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою та реалізується через проекти місцевого розвитку, об’єднані спільною метою;» Як видно із приведеного визначення, для місцевої програми, як типового документу політики, характерними ознаками є наявність мети, завдань і заходів, які вирішують досягнення цілей, необхідних для реалізації мети програми».
Більш детально про порядок підготовки та реалізації місцевих програм викладено у розділі «МІСЦЕВІ ПРОГРАМИ» (в процесі розробки. слідкуйте за сайтом ІГС)
Як проводити аналіз ситуації у громаді для формування місцевої політики?
Підставою розроблення документу політики у громаді є задоволення потреби мешканців громади чи вирішення проблеми, яка стосується громади в цілому чи значної частини її жителів. Відтак, одним із головних аспектів успішної місцевої політики є детальне вивчення потреб жителів чи ідентифікація проблем, які не дозволяють забезпечити потреби.
Для цього потрібно провести відповідні дослідження, зібрати певні дані, провести їх оцінку та на цій основі зробити висновки – що і як потрібно зробити, за які кошти, у які терміни і які результати ми сподіваємось отримати.
Постає слушне запитання – з яких джерел голова громади, депутати місцевої ради чи активісти можуть отримувати інформацію про існування проблем і чи є незадоволені потреби жителів?
Таких джерел існує декілька. Це звернення жителів особисто на прийомах, це колективні звернення через петиції, це повідомлення на відкриту лінію громади (якщо така є), це ключові теми обговорень у місцевих групах в соціальних мережах, це інформація від структурних підрозділів виконавчих органів ради, статті у місцевих медіа.
Приклад 1.
Голова громади, депутати місцевої ради на зустрічах з жителями громади, на прийомах отримують скарги на відсутність води у криницях в місцях індивідуальної забудови чи на низьку якість води та її неритмічне постачання комунальними водогонами.
Така інформація може свідчити про серйозну проблему із забезпеченням жителів громади критично важливим ресурсом – питною водою. Тому тут потрібен детальний аналіз ситуації і вжиття можливої цілої низки заходів для вирішення проблеми. Якщо нестабільне водопостачання пов’язане, наприклад із зношеністю електромотора насосної станції, то тут потрібна проста дія – його заміна або ремонт. Для цього потрібна разова дія, яка не є підставою для вироблення місцевої політики.
Якщо ж це пов’язано із низкою проблем: виснаження свердловини, зношеність водогону, зростання кількості абонентів при недостатній потужності свердловини, то тут не обійтись одним рішенням, потрібно розробити і ухвалити документ – місцеву програму водопостачання, який є документом політики і має готуватись за відповідними алгоритмами.
Приклад 2.
Управління освіти інформує голову громади про скорочення розміру державної субвенції на освіту, через скорочення кількості дітей у школах і що тепер субвенції не вистачатиме на забезпечення існуючої шкільної мережі громади. Ця інформація може бути підставою для початку робіт з розробки політики у сфері освіти та демографії. Адже ми маємо тут розуміти, що наявність шкіл визначається кількістю дітей шкільного віку. Відтак ми маємо мати розрахунок прогнозу кількості дійте по роках, хоча б на 5 років наперед. Кількість дітей передусім залежить від кількості сімей з жінками фертильного віку та їх налаштування стосовно народження дітей. Тому дуже важливо при розробці місцевої політики щодо демографії та освіти мати досить якісну оцінку ситуації, яка базується, як на кількісних показниках – чисельність населення, кількість сімей, статево-вікова піраміда, так і на психологічну орієнтованість сімей мати дітей та перебувати і далі у громаді. Для отримання цієї інформації потрібно провести низку опитувань та фокус груп.
Детально про організацію опитувань у громаді можна прочитати у розділі «ОПИТУВАННЯ У ГРОМАДІ» (в процесі розробки)
Як враховуються інтереси та політичні документи держави та регіону при формуванні місцевої політики?
При розробці документів місцевої політики в першу чергу звертаємо увагу на потреби жителів громади, які потребують задоволення та їх проблеми, які необхідно вирішити. Проте маємо враховувати, що зазвичай у територіальних громад не вистачає власних коштів на розв’язання існуючих проблем, так само в певних сферах місцевої політики є загальнодержавні вимоги та документи. Відтак для того аби мати можливість розраховувати на державні кошти у сферах реалізації місцевих політик, ці політики не можуть суперечити державним політикам. Часто про це є відповідні вимоги у законах. Наприклад у законі «Про засади державної регіональної політики» є приписи про відповідність регіональних стратегій та стратегій розвитку територіальних громад Державній стратегії регіонального розвитку.
Отже, якщо ви починаєте роботу на розробкою документу місцевої політики – стратегією, концепцією, програмою, планом… перегляньте, які є державні документи, що регулюють питання у цій сфері.
Для цього варто скористатись базою «Законодавство України»
Перейшовши на вкладку «пошук за реквізитами» ви можете побачити всі нормативно-правові акти, які є документами політики, ввівши у пошукову систему слово «засади».
Малюнок . Приклад пошуку законів, які визначають засади політики
Провівши такий пошук ви можете побачити низку законів, які варто враховувати при розробці власної політики, як наприклад Закони «Про основні засади молодіжної політики»; «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року»; «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні та інші.
Перегляд такого загального законодавства у різних сферах політик є важливим для того, аби місцеві документи, по-перше не суперечили державним політикам, по-друге, розширювали можливості територіальної громади залучити кошти на реалізацію власних проєктів з державного бюджету.
Як і у випадку із законами, у системі «Законодавство України» можливо провести пошук державних документів політики за пошуковими словами «стратегія», «концепція» для таких видавників, як Президент України та Уряд України.
Проміжний висновок 2:
- Місцева політика у територіальних громадах має місце і є фактором середньострокового планування розвитку територіальних громад.
- Вона формується на основі вивчення потреб жителів громади чи їх окремих груп, а також ідентифікації проблем, які потребують свого вирішення.
- Вплив на розробку місцевої політики здійснюють політичні партії, які мають свої партійні фракції чи групи у місцевій раді, організовані групи жителів громади, економічні суб’єкти які діють у громаді.
- Документами місцевої політики зазвичай виступають відповідні рішення ради, якими затверджують документи середньострокового/річного планування – стратегії, програми, плани.
- При підготовці документів місцевої політики мають враховуватись документи політики національного рівня, якими можуть бути – закони, стратегії, концепції, програми.
- Документи політики є основою для прийняття інших рішень органами місцевого самоврядування територіальної громади та видатків з місцевого бюджету.
- Розробка місцевої політики має бути максимально відкритою, орієнтованою на залучення якомога ширшого кола суб’єктів територіальної громади.
Джерело фото: https://depositphotos.com/ua
Ця стаття створена за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках реалізації проєкту «Стійкість та розвиток – методичні рекомендації для територіальної громади», що здійснюється ГО «Інститут громадянського суспільства». Зміст цієї статті представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
[1] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text
[1] https://uk.wikipedia.org/ – вікіпедія.
[2] https://vue.gov.ua/ – велика українська енциклопедія
[3][3] Варто зауважити, що цикл вироблення політики можна застосовувати до різних типів документів: стратегії, місцевої програми, проекту розвитку