Системна підтримка сімей ветеранів – ключовий фактор стійкості та безпеки держави

Вступ

Шановні громадяни України та міжнародні партнери! Під час багаторічної боротьби за незалежність Україна здобула безцінний скарб – наших ветеранів та їхні родини. Турбота про них – це не лише питання соціальної справедливості, а й стратегічна необхідність. Державна підтримка сімей ветеранів (зокрема безкоштовне навчання дітей, гарячі обіди в школах, доступ до вищої освіти тощо) позитивно впливає на морально-психологічний стан бійців, зменшує фінансовий тягар на їхні родини та зміцнює довіру військових до держави. У цій аналітичній доповіді ми розглянемо, чому системна підтримка родин захисників є елементом національної безпеки та стабільності, проаналізуємо успішні приклади політик інших країн (США, Ізраїлю, Канади, Великої Британії тощо) та оцінимо економічні й соціальні ефекти від таких інвестицій. У заключній частині я, як керівник Інституту реінтеграції ветеранів «Архітектура Стійкості», поділюся власними роздумами та пропозиціями для України на основі цього міжнародного досвіду.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2025 № 318 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо надання державної допомоги на навчання дітям деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України» та з метою забезпечення подальшої реалізації зазначеного експериментального проєкту, повідомляємо. – проводимо реєстрацію всіх бажаючих на вступ за формою на сторінці: https://veterano.knuba.edu.ua/sproshchena-forma-reiestratsii-veterana/

Психологічне значення підтримки родин ветеранів

Ветеран, який повертається до цивільного життя, часто стикається з новими викликами – від пошуку роботи до лікування бойових травм. У цей перехідний період надзвичайно важливо, щоб держава та суспільство не залишали його наодинці з проблемами. Пільги для сімей ветеранів прямо впливають на морально-психологічний стан захисників. По-перше, гарантовані соціальні блага для дітей (безкоштовне навчання, харчування тощо) зменшують тривогу батьків-ветеранів за добробут родини. Як зазначалося в одній з українських публікацій, воїн повинен бути зосередженим на виконанні завдань, а «щоб він не переймався за своїх рідних», у військових частинах запроваджено посади соцпрацівників, які опікуються сім’ями військовослужбовців . Коли ветеран знає, що його родина під захистом – діти нагодовані й навчаються, а сім’я має підтримку – це суттєво знижує рівень стресу та психологічного навантаження.

По-друге, підтримка родин є потужним мотиватором для самого військовослужбовця. Відчуття, що держава вдячна за службу і проявляє цю вдячність через турботу про найближчих людей ветерана, зміцнює моральний дух. За свідченнями експертів армії США, благополуччя сім’ї впливає на здатність військового сконцентруватися на службі: «Коли сім’ї військових добре підтримані й підготовлені, вони є стабільним і стійким підґрунтям, яке дозволяє військовим зосередитися на виконанні місії» . Таким чином, психологічний комфорт ветерана багато в чому залежить від впевненості, що його дітям та дружині/чоловіку нічого не загрожує в соціальному та матеріальному плані.

Зменшення фінансового навантаження через цільові пільги також покращує психологічний стан. Багато ветеранів повертаються додому зі зниженими доходами (особливо якщо залишили службу у молодому віці) та можуть стикатися з труднощами працевлаштування. Допомога держави у сплаті за навчання дітей чи забезпеченні їх безкоштовним харчуванням у школі – це суттєва фінансова підмога. Наприклад, у США на законодавчому рівні пропонується автоматично надавати дітям військових право на безкоштовні шкільні обіди, позаяк близько 14% родин військовослужбовців стикаються з продовольчою нестачею (фуд-інсек’юріті) . Безкоштовні обіди й сніданки в школах не лише покращують здоров’я та успішність дітей, а й зменшують витрати сім’ї на харчування . Менше фінансових клопотів – менше стресу для ветерана та його рідних, а отже – більш стабільний психологічний стан і швидша адаптація до мирного життя.

Підтримка сімей ветеранів як чинник національної безпеки та довіри до держави

Системна опіка над сім’ями захисників – це не лише питання благополуччя окремих людей, а й основа боєздатності війська та довготривалої національної безпеки. Задоволеність військових ставленням держави до їхніх родин безпосередньо впливає на моральний дух, готовність продовжувати службу і довіру до влади. Відомий вислів військового керівництва США говорить: «Армія вербує солдата, але утримує сім’ю» . Іншими словами, заманити людину на службу можна патріотичним обов’язком чи матеріальними стимулами, але втримати досвідченого воїна набагато легше, якщо його сім’я відчуває підтримку і комфорт.

Досвід армії США підтверджує цей принцип чисельно. Дослідження показують, що якість життя сім’ї є ключовим фактором продовження контракту військовослужбовця. За даними Центру нової американської безпеки (CNAS), 93% одружених військовослужбовців продовжують службу за умов підтримки з боку своєї родини (зокрема, якщо держава і роботодавці дбають про працевлаштування другої половинки, освіту дітей тощо), тоді як без такої підтримки в армії лишаються лише 44% . Різниця разюча. Виходить, що інвестиції в сім’ї військових прямо підвищують рівень укомплектованості та професіоналізму війська, зменшують відтік кадрів.

Та сама логіка стосується й формування довіри до держави серед військових. Якщо солдат бачить, що держава піклується про його близьких – забезпечує житло, лікування, освіту, соціальний захист – у нього зростає довіра до керівництва і мотивація захищати таку державу. У збройних силах США це називають компонентом “Family readiness” (готовність сім’ї): «Довіра солдатів до служби та командирів залежить від того, наскільки вони відчувають турботу про себе та свої родини» . Тобто, підтримка родин – це частина негласного суспільного договору між воїном і країною. В Україні, де престиж та довіра до війська надзвичайно високі (понад 90% українців довіряють ЗСУ та ветеранам за опитуваннями ), держава не має права втратити цей кредит довіри. Система пільг і допомоги для сімей воїнів укріплює відчуття справедливості та єдності: захисники переконуються, що держава цінує їхній внесок і опікується тими, хто їм найдорожчий.

Елемент національної безпеки тут проявляється і у довгостроковій перспективі. Родини військових – це колиска майбутніх захисників країни. Діти, які бачать гідне ставлення до служби їхніх батьків, виростають з повагою до армії та часто обирають військову кар’єру. В США провели опитування, яке виявило: 44% підлітків з родин військових планують також піти до війська, тоді як серед їхніх цивільних однолітків цей показник лише 10% . Отже, турбота про поточне покоління ветеранів закладає фундамент для формування майбутнього професійного війська. І навпаки, якщо сім’ї ветеранів відчувають себе покинутими, діти можуть втратити мотивацію служити державі. Більше того, негативний досвід ветеранів та їхніх родин може призвести до суспільного напруження – від зневіри в інститутах влади до протестів (історичний приклад – “Бонусна армія” ветеранів у США 1932 року, коли невдоволені відсутністю виплат ветерани ледь не спричинили урядову кризу). Тому підтримка родин захисників – це превентивний захід проти потенційної соціальної нестабільності.

Для наочності розглянемо декілька ключових показників, як сімейна підтримка впливає на безпекові аспекти:

Показник	За наявності підтримки сімей	Без належної підтримки
Продовження служби (США)	93% одружених військових продовжують службу за умов підтримки сім’ї	Лише 44% продовжують службу, якщо сім’я не відчуває підтримки
Схильність молоді до військової служби	44% дітей із сімей військових прагнуть служити (приклад США)	~10% молоді в середньому мають намір служити (серед цивільних родин)

Таблиця 1. Вплив підтримки сімей на збереження кадрового потенціалу війська та мотивацію до служби (дані опитувань у ЗС США).

Як бачимо, підтримка сімей ветеранів – це невід’ємна складова національної безпеки. Вона підвищує боєготовність через кращу зосередженість військових на службі (їм не потрібно відволікатися на побутові проблеми родини), покращує утримання досвідчених кадрів у війську та сприяє вихованню патріотично налаштованої молоді. До того ж, це формує позитивний імідж держави як справедливого та вдячного роботодавця для військових. Особливо під час війни, коли навантаження на армію величезне, а кількість ветеранів зростає, турбота про їхні сім’ї – це вклад в обороноздатність і стійкість країни в цілому.

Міжнародний досвід підтримки сімей військових

Багато країн світу, усвідомлюючи важливість питання, розробили розгалужені системи підтримки сімей військовослужбовців та ветеранів. Розглянемо деякі приклади політик і практик у США, Ізраїлі, Канаді, Великій Британії та інших державах, а також проаналізуємо їхній соціально-економічний ефект.

Сполучені Штати Америки

США мають одну з найрозвиненіших систем пільг для ветеранів та їхніх родин у світі. Історично після Другої світової війни був ухвалений знаменитий «GI Bill» (Законом про права військовослужбовців 1944 року), який забезпечив ціле покоління ветеранів можливістю безкоштовно отримати освіту і купити житло. Це рішення заклало основу для післявоєнного економічного буму, фактично створивши в США потужній середній клас з колишніх солдатів . За оцінками економістів, кожен долар, вкладений державою США в освіту ветеранів за програмою GI Bill, приніс майже $7 зиску для економіки у вигляді зростання ВВП та податкових надходжень . Така величезна віддача пояснюється підвищенням кваліфікації працівників-ветеранів, їхніх доходів і купівельної спроможності.

На сьогодні в США діють численні програми підтримки родин військових:

• Освітні пільги. Діє сучасний варіант GI Bill – Post-9/11 GI Bill, що покриває витрати на вищу освіту для ветеранів після 2001 року. Унікальною його рисою є можливість передачі невикористаних освітніх пільг своїм дітям чи дружині. Тобто військовослужбовець може передати оплачений державою квиток до університету своїй дитині . Окрім того, для родин загиблих або тяжко поранених ветеранів існує програма Survivors’ and Dependents’ Educational Assistance (DEA, Розділ 35) – стипендія на навчання для їхніх дітей і подружжя . Також на рівні штатів запроваджено власні пільги: у понад 20 штатах діють програми безкоштовного навчання у державних коледжах і університетах для дітей ветеранів (особливо тих, хто загинув чи отримав інвалідність) . Наприклад, у штаті Каліфорнія діти ветеранів з інвалідністю отримують повне звільнення від оплати за навчання в системі університетів штату .
• Фінансова допомога та податкові пільги. Родини військових користуються низкою фінансових пільг: від пільгових іпотечних кредитів (VA Home Loans) до податкових відрахувань. У разі загибелі військового його сім’я отримує страхову виплату (SGLI) та пенсію у зв’язку з втратою годувальника. Існують програми тимчасової фінансової допомоги родинам, які опинилися у скрутному становищі (через поранення годувальника тощо) – наприклад, фонд Operation Homefront надає гранти сім’ям військових для оплати оренди, комунальних послуг чи продуктів .
• Медичне та соціальне забезпечення. Усі члени сімей діючих військових охоплені державною системою медичного страхування TRICARE, що забезпечує безкоштовну чи пільгову медичну допомогу. Для ветеранів з важкими пораненнями програма CHAMPVA покриває медичні витрати їхніх родин. На базах діють центри по роботі з сім’ями (Family Centers), які пропонують психологічну підтримку, консультації, допомогу з працевлаштуванням подружжя тощо .
• Шкільне харчування та дитячі садки. Як зазначалось, уряд США усвідомлює проблему продовольчої нестачі в сім’ях низькооплачуваних військовослужбовців, тому підтримує програму National School Lunch Program. Дітям військових спрощують доступ до безкоштовних обідів у школах, зокрема, не враховують деякі надбавки до зарплати при розрахунку доходу сім’ї . Також Міністерство оборони субсидує дитячі садки та ясла на військових базах: оплата за них прогресивно залежить від доходу сім’ї, а якість відповідає високим стандартам .

Соціально-економічний ефект. Політика США щодо ветеранів і їхніх родин продемонструвала суттєві вигоди: ветерани масово отримали освіту, збільшили свій заробіток і економічну участь. Дослідження показало, що завдяки освітнім пільгам ветерани навчаються приблизно на 1.4 року більше, ніж без підтримки, а їхні середні річні доходи на 6% вищі . Це означає вищі податкові надходження і менше навантаження на соціальні служби (адже працевлаштований освічений ветеран менше потребує допомоги). Також підтримка сімей сприяла зменшенню безпритульності ветеранів та рівня бідності серед них – проблем, які були гострими після війни у В’єтнамі, але стали керованішими завдяки програмам реінтеграції. Попри величезні кошти (лише з 2009 по 2019 рр. федеральний уряд США інвестував близько $100 млрд у післявоєнну освіту ветеранів ), ці витрати окуповуються через більш ефективну економічну віддачу ветеранів і стабільну суспільну ситуацію.

Ізраїль

Ізраїль – країна, яка постійно живе в умовах воєнної напруги, – має культ шаноби до своїх солдатів. Майже кожен громадянин проходить службу, тож підтримка ветеранів та їхніх родин сприймається як справа всього народу. В Ізраїлі діє розгалужена система пільг, закріплена законодавчо і виконувана різними міністерствами та громадськими організаціями.

• Освіта і працевлаштування. Демобілізовані військовослужбовці ЦАХАЛу отримують ваучери на освіту. Держава реалізує програму «Від форми – до університету» (івр. Мімадім ле-лімудім), яка субсидує вартість навчання ветеранів. Зокрема, колишнім бійцям бойових підрозділів сплачують 2/3 вартості навчання у виші за рахунок державного бюджету . Під дію програми також підпадають так звані «солдати-одинаки» (ті, що не мають родини в країні) та інші особливі категорії – нові іммігранти, військові, що самі виховують дітей, представники національних меншин, які служили в армії . Окрім того, уряд надає ветеранам гранти на відкриття бізнесу, пільгові іпотеки та допомогу з працевлаштуванням (через біржі праці та програми перекваліфікації) .
• Фінансова підтримка сімей загиблих та поранених. Сім’ї полеглих військових в Ізраїлі мають довічне пенсійне забезпечення і ряд пільг. Діє окремий закон про родини загиблих воїнів – вони отримують щомісячні виплати, пільги на житло (знижки на комунальні податки, допомога в оренді чи придбанні житла ) та інші соціальні гарантії. Існують громадські організації, як-от фонд IDF Widows and Orphans Organization, які додатково опікуються дітьми та вдовами (організовують літні табори, стипендії, психосоціальну допомогу) . Ветерани з інвалідністю та їхні родини отримують розширені медичні послуги, реабілітацію й технічні засоби за рахунок держави.
• Спеціальні категорії підтримки. Ізраїль цікавий тим, що навіть іноземців-добровольців (так званих «солдатів Маахаль») та членів їхніх родин зрівнює в правах з власними громадянами-ветеранами . Це свідчить про принцип: «раз ти воював за Ізраїль – Ізраїль подбає про тебе і твоїх близьких, незалежно від громадянства». Такий підхід будує глобальну довіру до ізраїльської держави серед союзників. Також колишнім військовим надаються субсидії на житло (наприклад, знижки на оренду), що побічно підтримує і їхні родини.

Ефект для суспільства. В Ізраїлі спостерігається міцний зв’язок між військом і суспільством – це один з найвищих у світі показників довіри громадян до армії. Значною мірою це досягнуто через увагу до кожного солдата та його сім’ї. Ветерани, отримавши освіту за пільгами, роблять кар’єру в цивільному секторі (в Ізраїлі багато високотехнологічних стартапів засновані саме демобілізованими офіцерами). Економіка Ізраїлю виграє від висококваліфікованої робочої сили, вихованої з числа ветеранів, а суспільство – від згуртованості та гордості за свою армію. Коли держава гарантує, що «жодна родина загиблого героя не залишиться без підтримки», це зміцнює національну єдність і готовність новобранців іти до війська з повною віддачею.

Канада

Канада традиційно приділяє значну увагу соціальному захисту ветеранів, зокрема й членів їхніх родин. Канадські Збройні Сили менші за чисельністю, ніж американські, але мають професійний характер, і питання залучення та утримання персоналу є пріоритетними.

• Освітні можливості для родин. У Канаді діє програма Education Assistance for Children від Департаменту у справах ветеранів. Якщо військовослужбовець загинув або загинув унаслідок служби, його діти отримують фінансування на післяшкільну освіту (коледж чи університет) терміном до 4 років . Ця допомога безподаткова і покриває не тільки навчання, а й супутні витрати (книжки, студентські збори тощо). Також існують стипендіальні фонди (наприклад, від Королівського легіону чи університетів) для дітей та онуків ветеранів, що потребують фінансової підтримки для навчання .
• Медична та психологічна підтримка. Родини канадських військових мають доступ до програми Military Family Services, яка забезпечує консультації, підтримку психічного здоров’я, спеціальні заходи для дітей (табори, гуртки). Коли ветеран отримує поранення чи страждає від посттравматичного синдрому (PTSD), його родині пропонують безкоштовні курси з психологічної адаптації, щоб допомогти подолати стрес разом. У 2018 році Канада прийняла Стратегічний план щодо військових сімей, де прямо вказано, що добробут сімей є критичним для оперативної готовності армії .
• Фінансові пільги та зайнятість. Якщо ветеран отримує серйозну інвалідність, його подружжя може претендувати на довічну пенсію або одноразову компенсацію. Для допомоги вдовам/вдівцям у Канаді діє програма професійного навчання та пошуку роботи. Наприклад, Career Transition Services надає консультації та гранти членам родин ветеранів для відкриття бізнесу чи оплати курсів. Діти військових мають переваги при вступі на державну службу.

Економічний ефект. Канада підкреслює, що інвестиції в адаптацію ветеранів і їхніх сімей скорочують довгострокові витрати на охорону здоров’я та соціальну допомогу. Освічені діти загиблих воїнів зможуть забезпечувати себе в майбутньому, замість того щоб залежати від державних виплат. Суспільний ефект проявляється в тому, що канадські військовослужбовці знають: у разі найгіршого їхні родини не залишаться без опіки. Це підвищує моральний дух армії і зміцнює авторитет Збройних Сил у громадській думці. За прикладом інших країн НАТО, Канада прагне покращувати сімейні програми, щоб конкурувати з цивільним ринком праці за кадри: у 2021 р. був запущений план модернізації пільг, оскільки нестача підтримки сімей розглядається як один з факторів відтоку кадрів з війська .

Велика Британія

Велика Британія має давні військові традиції і останніми роками систематизувала допомогу військовим родинам через концепцію «Armed Forces Covenant» (Ковенант Збройних сил). Це своєрідна суспільна угода, яка була законодавчо закріплена у 2011 році. Ковенант проголошує зобов’язання держави і народу не ставити ветеранів та їхні сім’ї в гірше становище порівняно з іншими громадянами, а в певних випадках – надавати їм переваги на знак вдячності за службу . В рамках цього Ковенанту у Британії реалізуються такі практики:

• Освіта і діти військових. У британських школах, де навчаються діти військовослужбовців, виділяються додаткові кошти – так званий Service Pupil Premium (премія для учнів із сімей військових). У 2023 році ця надбавка становить £335 на рік на кожну таку дитину . Кошти йдуть школам на додаткові освітні потреби – найм асистентів, психологів, додаткові заняття – щоб діти не відставали через часті переїзди чи стрес, пов’язаний зі службою батьків. Також існують спеціальні «шкільні пакети» підтримки при переведенні дитини в нову школу через зміну місця служби батьків – аби перехід був безболісним.
• Житло та фінанси. Британські військові мають право на службове житло за пільгову плату, а після виходу в відставку – на підтримку у придбанні власного житла (програми спільного володіння тощо). Для сімей загиблих діє система пенсій та страхових виплат (War Widow(er) Pension). Родини ветеранів також отримують пріоритетний доступ до деяких державних та муніципальних послуг згідно з принципом «не гірше інших» (наприклад, при записі до лікаря або черзі на соціальне житло місцева влада враховує статус ветерана сім’ї).
• Громадські організації. У Британії активні численні благодійні фонди: Royal British Legion, SSAFA, Help for Heroes тощо, які збирають пожертви на допомогу військовим родинам. Вони фінансують реабілітаційні центри, надають мікрогранти сім’ям у скруті, опікуються дітьми загиблих (оплачують навчання, організовують свята). Цю діяльність координує і підтримує держава через Armed Forces Covenant Fund Trust, який виділяє гранти на проєкти для ветеранів та їхніх сімей .

Соціальний вплив. Armed Forces Covenant покликаний укріпити суспільну підтримку військових. Попри певні виклики у впровадженні (останній парламентський звіт визнає, що Ковенант поки що реалізується нерівномірно ), сама ідея встановила високий стандарт: ветерани і їхні сім’ї заслуговують на особливе ставлення. Це стимулює бізнес і громади проявляти ініціативу. Наприклад, багато компаній у Британії беруть на себе зобов’язання в рамках Ковенанту – наймати на роботу ветеранів чи їхніх партнерів, пропонувати знижки сім’ям військових тощо. На державному рівні результатом є підвищення довіри військових до уряду: військові відчувають, що їхній вклад офіційно визнаний суспільством, а сім’ї – що про них не забули. Крім того, Британія історично стикалася з проблемою бездомних ветеранів; зараз, завдяки комплексній підтримці, вдалося значно скоротити кількість випадків, коли ветерани та їхні родини опиняються за межею бідності чи без даху.

Інші країни

Багато інших країн мають аналогічні політики. Німеччина та Франція забезпечують щедрі пенсії вдовам та оплату навчання дітям загиблих солдат. Австралія реалізує програму Defence Community Organisation, яка опікується сім’ями військових, надаючи послуги від психологів до допомоги в переїздах. Польща і країни Балтії, з огляду на зростання ролі ветеранів після 2014 року, також прийняли закони про статус ветеранів і інвалідів війни, що містять пільги для їхніх сімей (наприклад, пріоритетне медичне обслуговування, знижки на проїзд, вступні квоти до університетів для дітей).

Усі ці приклади різняться деталями, але мають спільне: усвідомлення, що інвестувати в родини захисників – це інвестувати в стійкість держави та суспільства. Де уряди пропонують підтримку, там громадськість теж активно долучається – виникають волонтерські ініціативи, благодійні фонди. В результаті формується ціла інфраструктура «ветеранської стійкості», яка допомагає родинам пройти складні етапи (службу, поранення, реабілітацію, повернення додому) з найменшими втратами.

Економічні та соціальні ефекти інвестування у підтримку родин ветеранів

Як показує міжнародний досвід, підтримка сімей ветеранів приносить багаторазові дивіденди державі – як у грошовому вимірі, так і в покращенні суспільного здоров’я. Розглянемо ключові довгострокові переваги таких інвестицій:

• Зростання людського капіталу. Освітні пільги для дітей ветеранів означають, що більше молодих людей отримають вищу освіту, професію і добре оплачувану роботу. Це збільшує податкові надходження в майбутньому і зменшує ризик безробіття серед цієї категорії населення. Досвід США з GI Bill доводить: вкладення в освіту окуповуються кратно (майже 7 доларів вигоди на 1 вкладений ). В Україні, де тисячі дітей втратили батьків на війні, аналогічні стипендії та квоти у вишах дозволять виростити нове покоління фахівців, які стануть опорою економіки замість того, щоб потребувати допомоги.
• Розвантаження соціальної системи. Коли держава вчасно допомагає родині ветерана (грошова виплата, безкоштовний садок чи шкільне харчування, оплата лікування тощо), сім’я з більшою імовірністю збереже стабільність. Це запобігає таким явищам, як посттравматичні кризи, бездомність, сімейні конфлікти, які в кінцевому підсумку все одно лягають тягарем на бюджет (через притулки, поліцію, лікарні). Іншими словами, краще інвестувати “на березі”, ніж потім ліквідовувати наслідки. За оцінками Міністерства у справах ветеранів США, високоякісна медична і психологічна допомога ветеранам і їхнім родинам зменшує економічний тягар для суспільства шляхом скорочення витрат на невідкладну медицину та підвищення продуктивності праці колишніх військових .
• Зміцнення трудового потенціалу й підприємництва. Військові сім’ї – це мобільні, дисципліновані й адаптивні люди. Багато ветеранів, вийшовши у відставку, започатковують бізнеси. Підтримуючи їх на старті (податковими пільгами, мікрокредитами), держава стимулює підприємництво серед ветеранів, яке створює робочі місця і повертає кошти в економіку. За даними Департаменту у справах ветеранів США, ветеранські підприємства внесли сотні мільярдів доларів в економіку країни протягом останніх десятиліть . В Україні вже зараз формується ветеранотворчий бізнес-сектор, і підтримка родин (наприклад, навчання дружин/чоловіків основам підприємництва, гранти) може суттєво розширити цей сектор.
• Соціальна згуртованість і довіра. Економічні вигоди тісно переплітаються із соціальними. Коли суспільство бачить, що ветерани не опиняються за бортом, а їхні сім’ї не жебракують, зміцнюється соціальний капітал і довіра в державі. Громадяни впевнені, що в разі кризи держава підтримає; військові, поліцейські, рятувальники та інші професії підвищеного ризику відчувають повагу до себе. Це все створює більш стабільне середовище для ведення бізнесу, залучення інвестицій (бо соціальна стабільність – необхідна умова економічного розвитку).
• Репутаційні та геополітичні бонуси. Турбота про ветеранів підвищує міжнародний авторитет країни. Партнери бачать, що Україна відповідально ставиться до своїх захисників, а отже, заслуговує на подальшу підтримку. Крім того, хороше поводження з ветеранами є важливим аргументом у моральному вимірі війни: демонструє, що ми цінуємо кожного, хто боронить батьківщину, на противагу ворогу, який часто кидає своїх солдат напризволяще. Це зміцнює коаліцію демократичних країн навколо України, бо спільні цінності – фундамент міцних альянсів.

Отже, інвестування у сім’ї ветеранів – це інвестиція у людський капітал, економічне зростання та суспільну єдність. Різні країни через підтримку родин добилися і збільшення ВВП, і покращення демографічних показників (ветерани створюють сім’ї, народжують дітей, знаючи що їм допоможуть), і зменшення рівня злочинності (адже соціально захищені верстви менше схильні до правопорушень). Для України, яка зараз вкладає колосальні ресурси у оборону, вкрай важливо побачити ці довгострокові вигоди і не пожалкувати коштів на соціальні програми для ветеранів та їхніх близьких.

Пропозиції для України: шлях до 

«Архітектури Стійкості»

Проаналізувавши міжнародний досвід та поточні виклики, стоять перед нашою державою, хочу запропонувати кілька стратегічних кроків підтримки сімей ветеранів. Як керівник Інституту реінтеграції ветеранів «Архітектура Стійкості», переконаний, що такі кроки допоможуть побудувати в Україні міцну систему, де жоден захисник і його родина не залишаться без уваги.

1. Закріпити на законодавчому рівні принцип особливого ставлення до ветеранів та їхніх сімей. Нам потрібен український аналог Armed Forces Covenant – можливо, у формі загальнодержавної програми або закону «Про статус сімей ветеранів війни». Він має проголосити, що сім’ї захисників не можуть бути дискриміновані у доступі до послуг, а навпаки – отримують пріоритет чи додаткові гарантії у сферах освіти, медицини, соціального захисту. Це створить рамкові умови для всіх подальших політик. Важливо, щоб такий документ був не декларацією, а містив конкретні зобов’язання органів влади.
2. Запровадити комплекс освітніх пільг. Пропоную реалізувати програму «Освіта захисникам», що забезпечить: а) безкоштовне харчування в дитсадках і школах для дітей ветеранів (як мінімум тих, хто має статус УБД або зазнав поранень); б) цільові стипендії та гранти на здобуття вищої освіти для дітей загиблих Героїв та важкопоранених ветеранів; в) можливість безкоштовного навчання у державних ВНЗ для одного з дітей ветерана (аналог передачі GI Bill). Також можна встановити додаткові бали або квоти при вступі до університетів для абітурієнтів з ветера­нських родин – це буде компенсацією тих труднощів (часті переїзди, стрес), що діти військових переживають під час служби батьків. Додатково слід розглянути механізм освітніх ваучерів для самих ветеранів та їхніх подружжів, аби вони могли опанувати нові спеціальності після військової служби, не хвилюючись про оплату навчання.
3. Підтримати сім’ї матеріально через податкові та фінансові стимули. Необхідно звільнити ветеранів та їхні родини від деяких прямих витрат. Наприклад, звільнення від сплати податку на нерухомість (квартиру або будинок) для сімей загиблих та для 1-2 груп інвалідності ветеранів. Розробити державну програму пільгового іпотечного кредитування: низька відсоткова ставка і перший внесок покривається державою – щоб родини військових могли придбати житло. Це інвестиція, яка окупиться поверненням цих сімей до громади як платників податків і учасників економіки. Запровадити одноразову допомогу при народженні дитини у родині ветерана у підвищеному розмірі (як знак вдячності, що родина зростає). Також варто розширити програму безкоштовного оздоровлення: путівки для дітей ветеранів у табори, санаторії – за рахунок бюджету або партнерів.
4. Розвинути мережу сімейних сервісів та психологічної підтримки. У кожній громаді, де проживає суттєва кількість ветеранів, мають діяти Центри підтримки ветеранів та їхніх сімей. Їхня функція – “єдине вікно” для різних потреб: юридичні консультації, допомога в оформленні пільг, сімейна психологічна терапія, групи підтримки серед родин. Соціальні працівники повинні мати мандат на патронаж сімей загиблих та тяжко поранених: регулярно відвідувати, дізнаватися про проблеми, бути посередниками між родиною та владою (подібно до кейс-менеджерів, про яких згадувалося на ветеранських форумах ). Окремо слід реалізувати програму «Дружина героя» / «Чоловік героїні» – курси перекваліфікації, підтримки бізнес-ініціатив, психологічного розвантаження для подружжів ветеранів. Адже часто, поки захисник на фронті або на лікуванні, саме друга половина тягне родину – їй потрібна наша допомога, аби запобігти професійному вигорянню та розпаду сім’ї.
5. Партнерство з бізнесом та громадами. Держава повинна закликати і стимулювати приватний сектор долучитися до підтримки військових родин. Варто започаткувати знак або рейтинг «Ветеран дружній роботодавець/заклад», де компанії, які наймають ветеранів чи їхніх родичів, або надають знижки та спеціальні послуги (наприклад, безкоштовний вступ дітям ветеранів до приватних гуртків, секцій), отримували б публічне визнання, податкові пільги чи інші бонуси. На місцевому рівні громади можуть створювати опікунські ради, фонди підтримки сімей загиблих воїнів – держава могла б співфінансувати місцеві ініціативи через механізм субвенцій (наприклад, громада збирає кошти на житло сиротам захисників, а держава подвоює цю суму). Це підвищить згуртованість суспільства: люди бачитимуть, що проблема вирішується всіма разом, а не лише бюрократами.
6. Моніторинг та звітність, прозорість допомоги. Щоб політика була дієвою, треба вести облік, який буде і контролем, і базою даних для покращення. Пропоную створити Єдиний реєстр потреб сімей ветеранів, де самі сім’ї або уповноважені соціальні менеджери відзначатимуть, які пільги потрібні, які отримані, де є проблеми. Це дозволить точково реагувати та оцінювати ефективність програм. Разом з тим, потрібна інформаційна кампанія: багато сімей можуть просто не знати про свої права. Має працювати гаряча лінія, портал «е-Ветеран», де в кілька кліків родина дізнається і оформлює належну підтримку.

На завершення, хочу наголосити: підтримка сімей ветеранів – це не благодійність, а інвестиція у стійкість нашої країни. Кожна гривня, вкладена сьогодні в освіту дитини полеглого героя чи в реабілітацію дружини пораненого бійця, збереже десять гривень завтра, які ми б витратили на подолання наслідків соціальних проблем. Більше того, це наш моральний обов’язок перед тими, хто ризикував життям заради України. Будуємо систему, де ветерани та їхні родини відчують: держава – це теж їхня родина, велика і вдячна. Тоді архітектура стійкості нашого суспільства вистоїть перед будь-якими викликами, а Україна стане прикладом для всього світу, як шанувати своїх захисників. Разом – до перемоги на фронті і до гідного життя після неї.

За редакції Артема Гончаренка – Керівника Інституту реінтеграції, реабілітації та професійного розвитку Ветеранів «Архітектура Стійкості»

Джерела

1. Tara Davis. “Mission Possible: Improving Family readiness starts with community”. Army.mil, 21 грудня 2023  .
2. Соціальна підтримка військових та ветеранів в Україні: які зміни потрібні. Дивись.info, 12 лютого 2024  .
3. Col Gabe S. Arrington, Nathalie Grogan. “The USO, Enduring Family Support, and How the DoD Budget Should Change”. Center for a New American Security, 3 травня 2022  .
4. Brittany Dymond. Заява на слухання “The Status of Military Recruiting and Retention…”, U.S. Senate Committee on Armed Services. VFW, 21 вересня 2022  .
5. Defence Committee – Fourth Report: The Armed Forces Covenant. UK Parliament, 8 квітня 2025  .
6. States Offering Free Tuition to Veterans and Their Dependents. VeteransBenefitsKB, грудень 2024  .
7. Military Spouse and Family Educational Assistance Programs. Military.com, 2023  .
8. Educational assistance for children of deceased members. Veterans Affairs Canada, 2023  .
9. Judah Ari Gross. “Government restores free college tuition for IDF veterans…”. Times of Israel, 22 липня 2020  .
10. Military Dependents School Meal Eligibility Act – Fact Sheet. FRAC, серпень 2022  .
11. The GI Bill’s Impact on the U.S. Economy. TheLaborParty.org, 2019  .
12. The Effect of Veterans Benefits on Education and Earnings. IVMF, Syracuse University, 2012  .
13. Veterans’ Issues in Focus: Role of Education Benefits. RAND Corporation, 2022