Миколаївські фотографи Сергій Мельниченко та Артем Гумілевський зі Школи концептуальної та арт фотографії MYPH розказали, як сучасна молода українська фотографія рятує життя на війні і про багато інших актуальних і цікавих речей зі світу культурної дипломатії.
Про це вони розповіли в інтерв’ю Миколаївському кризовому медіацентру.
Хлопці допомагають українським захисникам з перших днів повномасштабного вторгнення. Спочатку це були продажі NFT-робіт й донати на ЗСУ, потім активні збори на різні потреби. Тоді збирали на амуніцію і взуття, зараз – на FPV-дрони чи автівки військовим. Загалом на двох зібрали допомогу різним бойовим підрозділам та вимушеним переселенцям на суму понад 2 млн. гривень.
– На третій день після початку повномасштабного вторгнення я почав продавати свої роботи в NFT. За одну годину я продав 14 своїх NFT-робіт на суму 8000 доларів, котрі усі були задонатені. Це були різні потреби: і збройні сили України, і люди, які лишилися своїх домівок. Артем також продавав свої роботи. А потім це все перейшло в дуже активну волонтерську діяльність. І по сьогодні ми продовжуємо над цим працювати. Тобто ми перетворили свою творчість у таку «зброю», котра допомагає нам збирати кошти на різні потреби. При цьому ми продовжуємо робити проєкти про наше сьогодення та події війни, і популяризуємо культуру в Україні та за кордоном, – каже Сергій.
Сергій Мельниченко
Пропри різні складнощі після 24 лютого 2022 року хлопці змогли реалізувати понад 20 різних мистецьких проектів в країнах Європи і США на підтримку України. Це були виставки концептуальної фотографії і видавничі ініціативи.
– Культура дуже важлива, особливо на фоні того, що ми усі зараз потребуємо допомоги західних партнерів. Ми ці два роки намагаємося більше працювати не на внутрішню аудиторію, а на європейську. Тому що ці люди, які переймаються нашою культурою і дізнаються про наших авторів, вони вже далі самі несуть ці наративи до своїх дипломатів, до своїх депутатів. І вже ті далі вирішують, яку допомогу треба надати Україні. Тому ми максимально прицілені на твітер, для того, щоб дізналося про Україну більше англомовної аудиторії. Якщо є можливість, то ми намагаємося їздити на якісь саміти та ярмарки в Європі і Америці, і виставляти там якомога більше наших авторів, аби закордоном більше дізнавались про нашу культуру і відповідно більше нам допомагали, щоб найскоріше закінчити цю війну, – каже Артем.
– Фронт у нас єдиний, і він там, де військові захищають нашу країну і женуть ворога з нашої землі. Тому це не культурний фронт, це культурна дипломатія, як вона є. Власне те, чим ми і займаємося, – зазнається Сергій.
Війна вплинула і на саму творчість Сергія Мельниченка та Артема Гумілевського. Якщо раніше це була іронія, то зараз виключно серйозна фотографія.
– Я мав дуже складний емоційний стан, тому після початку повномасштабного вторгнення, звісно, усі мої проєкти стали іншими. До цього в мене був дуже позитивний, іронічний та веселий проєкт. Зараз це інші сенси, тому що я не можу, як митець, не відчувати увесь той біль і переживання, – зізнається Артем.
– Війна, звісно, залишає свій слід на творчості. Мій останній проект називається «Татуювання війни». Він якраз відображає нашу дійсність та шрами на колективній пам’яті. Це те, що залишиться з нами назавжди. І в моїх фотографіях так само пропала доля іронії. Бо дуже важко собі її зараз дозволити, і хочеться спілкуватись з аудиторією через більш серйозну фотографію, – додає Сергій.
Наразі в Миколаєві триває робота фотовиставки «Візуальна історія Миколаєва», де представлені двадцять різних поглядів на події війни від 20 різних миколаївських авторів. Тут є і натюрморти, і портрети, і пейзажі, які передають різні стани митців. А також постановочні та концептуальні світлини, які самі автори ідентифікують «філософською» фотографією.
Артем Гумілевський
– Ми вважаємо дуже важливим підтримувати культурне життя у нашому рідному прифронтовому місті, місті-герої, яке собою відстояло Україну, – говорить Сергій.
– В цій виставці ми не планували показувати якісь жахіття, мертві тіла або кров. Це рефлекції на війну від наших митців. Те, що вони внутрішньо переживали. Це їх емоції, які виражені в фотографії, – підсумовує Артем.
Виставка буде відкрита для миколаївських відвідувачів до 30 листопада. Після того роботи виставлятимуться в Українському культурному домі в Парижі.
Публікація створена в в межах проєкту «Мікромедіа ЩоТам: Миколаїв», який відбувається за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна.